Призабуте ім’я Георгія Мандичевського – буковинського композитора та музикознавця.

УДК 78.07 (477.85) (092)                                                          

Акатріні Володимир

                               Буковинський Журнал. - 3 (109) 2018

Призабуте ім’я Георгія Мандичевського – буковинського композитора та музикознавця.

На буковинських землях розвиток музичної освіти відбувався під впливом народної музичної культури, професійного західноєвропейського музичного мистецтва та театру. Культурний поступ тут у силк її полікультурності зазнавав впливу не лише з боку української Галичини, Наддніпрянщини, а й певної мірою Румунії та Західної Європи. 

Входження до європейського культурно – освітнього простору створило для цього певної стартові умови, оскільки в краї, нехай спершу й іноземцями, але розвивалася музична культура, популяризувалися здобутки тогочасної європейської музики і освіти, плекалося хорове мистецтво, оркестрова гра, закладалися основи музичного шкільництва.

Багатій на таланти буковинський краї зростив не одне покоління мистців, імена яких навіки вкарбовані золотими літерами в мистецьку історію Буковини, де музика завди була одним із найважливіших занять багатьох інтелектуалів та окрасою музично - культурного середовища свого часу. Музичні вечора, театральні вистави відбуаплися на високому професійному рівні, про що дбали культурні товариства краю.

Серед культурних діячів свого часу відомі такі, як композитори Ісидор Воробкевич, Тудор Флондор, Адальберт Гржімалі, Кароль Мікулі, Лека Мораріу, Октавія Мораріу – Лупу, художники театру Георг Льовендаль Феліція Гржімалі, Аглая де Онцул, Віра Павлюк та багото інших мистців. Сер цього товариства виділяється талановита родина Мандичевських.

Згадаємо Георгія Мандичевського - композитор, диргента, професора церковної музики, якій народився 8 листопада 1870 року у селі Молодія. В історіографії дослідження сім’ї Мандичевських ми можемо з певністю стверджувати, що саме Георгій народжений у цьому селі, а не його старший брат – Євсевій [1, с. 703; 2, с. 25; 3, с. 489].

У священика Василія Мандичевського і його дружини Вероніки Поповіч було восьмеро дітей. Георгій був останньою дитиною в сім’ї. Він є братом відомих композиторів і культурних діячів Буковини: Константина, Євсевія, Ераста і Катерини Мандичевських [4, с. 313; 5, с. 249].

                             Василь та Вероніка Мандичевський 

Перше мистецькі враження він отримав у батьківській хаті, де, незважаючи на матеріальні труднощі багатодітної сім’ї, діти знаходили можливість слухати і займатися музикою, тому що дочки і сини священика  були всі обдаровані добірним музичним талантом.

Закінчивши початкову школу, Георгій продовжує семінарські курси у місті Чернівці між 1890 - 1895 рр., де професором був Ісидор Воробкевич, який підбадьорював його і скеровував на правильний шлях. Між 1895-1899 роками Георгій Мандичевський  навчався у Віденському університеті музичного й образотворчого мистецтва, в якому одним з викладачів був його старший брат - Є. Мандичевський [6, P. 14].

У 1900 році повертається на Буковину і отримує посаду штатного професора музики на кафедру церковної музики духовного семінару м. Чернівці, місце було вакантна після виходу на пенсію Ісидора Воробкевича. Він викладав також у Державної гімназії та Православної Вищої Реальної Школі. Між 1900  – 1907 рр. був диригентом хору румунського культурного музичного Товариства «Armonia» - (Гармонія), заснованим 18 липня 1881 року у Чернівцях, за сприяння митрополита Буковини Сильвестра Мораріу - Андрієвича. Товариство займалося вихованням та  розповсюдженням національної музики і культури на Буковині.

15 липня 1904 р. з нагоди виповнення 400 років від дня смерті Штефана чел Маре, професор Г. Мандичевський виконує разом з хором «Armonia» - (Гармонія) святкову літургію в Ре мажорі, складену ним для мішаного хору на 4 - 8 голосів, яка прозвучала на святковому богослужінні у монастирі Путна. Продовжуючи святкування відзначення пам’яті, Г. Мандичевський диригує „Altarul Mănăstirii Putna” - «Вівтар монастиря Путна» написаний Чіпріаном Порумбеску і хорову пісню „Mănăstirea Putna” - «Монастир Путна» Ісидора Воробкевича.

Чернівецька преса Apărarea Naţională -  Національна оборона за 1906 р. публікує оголошення, пов’язані з ювілеєм 25-річчя Товариства «Armonia» - (Гармонія), організованих у Чернівцях продовж з 25 по 27 листопада. Членами товариства були організовані заходи, присвячені ювілею [7, c. 3].

З опублікованих оголошень у газеті "Apărarea Națională" - (Національна оборона) за 1906 р., дізнаємося про підготовчу програму з нагоди ювілею «Armonia» - (Гармонія), 25 років від заснування. З опублікованих у газеті оголошень дізнаємося про людей, які брали участь і презентували свої церковні твори, пісні, вірші. Серед учасників події та активним орнізатором цих заходів була і сім’я Мандичевських (Георгій, Євсевій, Катерина і Константин) та інші відомі буковинці: Аглая де Ончул, Адальберт Гржімалі, Гавріл Музіческу, Джеордже Діма, Чіпріан Порумбеску, Ніку Поповіч, Антон Коллер та інші [8, с. 2 – 3; 9,  с. 4].

Перший день, 25 листопада, почався з літургії і славослів’я, написаних професором Г. Мандичевським для мішаного хору під керівництвом композитора. Концерт відбувся у Свято-Духівському Кафедральному Соборі м. Чернівці. Наступного дня, 26 листопада, о 19.30 вечора відбувся святковий концерт у залі філармонії під керівництвом диригента, професора Антона Коллера. Концерт був розділений на спектаклі, у четвертій частині звучали румунські народні пісні, упорядковані для струнного квартету Адальбертом Гржімалі. Виконували їх Адальберта Гржімалі (скрипка I), Комеліу Тарновецькі (скрипка II), Георгій Мандичевський (віола) і др. Б. кавалер де Дузінкевич (віолончель), яка вперше була презентована румунський публіці. Квартет отримав шалені оплески за майстерно виконані варіації народної пісні, упорядкованої Гржімалі [10, с. 62].

У 12 частині була презентована увертюра, написана Є. Мандичевським для струнного квартету і двох фортепіано. З майстерністю її виконували панянки Еудженія Галаревіч, Еуфросіна Воробкевич (піан I), Катерина Мандичевська та Вероніка Цуркан - Мандичевська (піан II), Адальберт Гржімалі (віо. I), Корнеліу Тарновецькі (віо. II), Гергій Мандичевський (віола) та Др. Б. кавалер де Дузінкевич (віолончель).

         Святкування завершилося 27 листопада у залі філармонії де відбулися танці. Панянок забов’язали мати спеціальні плаття, з’явитися у національних костюмах. Танці супроводжувались Оркестром 41 Піхотного Полку.

Протягом тривалого часу сім’я  Мандичевських брала активну  участь у діяльності товариства «Armonia». Більшість робіт  Г. Мандичевського були популяризовані та виконувалисья хором товариства «Armonia» - (Гармонія). У 1889 році Сільвестром Мораріу-Андрієвичем було створене товариство «Academia Orodoxă» - (Православна академія) для студентів теологічного факультету. Воно було назване студентським літературним товариством Православної Академії, членом якої був Г. Мандичевський . Хор товариства також виконував музичні твори Г. Мандичевського [11, с. 35].

Із опублікованих оголошень у газетах 20 січня 1906 року в місті Радівці відбулася сесія товариства Academia Orodoxă» - «Православної академії», в якій брав участь і Г. Мандичевський, презентуючи пісню „Frumoase floricele” – «Гарні квіточки». Вступне слово було оголошене головою товариства, Гаврїлом Стреінулом. Для цього товариства Г. Мандичевський написав девіз - „Uniți să fim în cugete, uniți să fim în cântece, uniți în Dumnezeu” - «Об’єднуємося у думці, об’єднуємося у пісні, об’єднуємося в Богові».

Серед робіт  Г. Мандичевського найбільш відомі такі:  курс контрапункту у 4 томах, написаного разом зі своїм братом Євсевієм, дослідження „Muzica la evrei până la venirea Mântuitorului nostru Іsus Hristos”- «Музика у євреїв до приходу Спасителя нашого Ісуса Христа», надрукована у журналі „Candela” за 1893 рік [12].

Не менш відомими роботами, написаних автором, є музика для твору Васіле Александрі „Piatra din casă” - «Камінь з хати», та „Cuartetul de coarde” - «Струнний квартет». Ще автор написав серію хорових творів, вокальних та інструментальних для фортепіано та також церковні пісні.

Незважаючи на коротке життя (помер 23 березня 1907 року, м. Чернівці,  у віці 37 років), Г. Мандичевський приніс величезний внесок у розвиток прослав’я та збереження румунського музичного мистецтва на Буковині.

На той час національної згоди в буковинському суспільстві, де інтелігенції було властиво спілкуватися між собою, не звертаючи уваги на національну та релігійну приналежність, родина Мандичевських демонструє знання та повагу до культури і традицій кожного народу, який проживав на Буковині.

                                                                  Література:

1.Акатріні В.М. Відновлення фактів про походження Євсевія Мандичевського / В.М. Акатріні // Молодий вчений. – 2017. – № 11 (51), ч.V– С. 703 – 706.

2.Mihail Gr. Poslușnicu. Istoria muzicei la Români. De la Renaștere până în epoca de consolidare a culturii artistice / Poslușnic M. G. – București – 1928. – P. 628.

3.Acatrini V. Originile Românești ale Renumitei Familii Bucovinei              Mandicevschi, În „Glasul Bucovinenei”, An. XXV. nr. 98 – 2/2018 – P. 24 – 31.

4.Ioan - Paul Valenciuc. Preoțimea Ortodoxă din Bucovina în Timpul Ocupației Habsburgice (1775 – 1918) / Valencicu I.P.  –  Suceva – 2016 . – P. 609.

5.Акатріні В.М. Василь Мандичевський – Основоположник Славної Родини / В.М.Акатріні // Буковинський журнал. – 2018 – 1(107). – C.248 - 252.

6.Acatrini V. Gheorghe Mandicevschi – fiu al neamului românesc / Vladimir Acatrini // Libertatea cuvântului. – 2016. – 6 oct. (Nr. 39). – P. 14.

7.Apărarea Națională. – 1906. –  nr. 13. –  18 noembrie. – Р. 3.

8.Apărarea Națională. – 1906. –  nr. 18. –  6 decembrie. – Р. 2-3.

9.Apărarea Națională. – 1906. –  nr. 9.  –   4 noembrie. – Р. 2-3.

10.Acatrini V. Familia Mandicevschi în contextul vieții muzicale a Bucovinei / Vladimir Acatrini // Glasul Bucovinenei. –  1/2017 – An.XXIV. Nr.93 – P. 52 - 65.

11.Акатріні В. М. Повернути втрачені імена: сім’я Мандичевських / В. М. Акатріні // Молодий вчений. – 2015. – № 7 (22), ч. 2. – С. 32–36 : фотогр.

13.Mandicevschi G. V. Muzica la Evrei până la venirea Mântuitorului / G. V. Mandicevschi // Candela. – 1893. – An. 12. – P. 74-79; 140-146.