Катерина Мандичевська - невідомий музичний педагог Буковини.

            Багатий на таланти буковинський край зростив не одне покоління митців, імена яких навіки вкарбовані золотими літерами в мистецьку історію Буковини, де музика завжди була одним з найважливіших занять багатьох інтелектуалів і окрасою музично-культурного середовища свого часу. Музичні вечори, театральні вистави готувалися на високому професійному рівні, про що дбали культурні товариства краю.

Серед культурних діячів свого часу відомі такі як, композитори Ісидор Воробкевич, Тудор Флондор, Адальберт Гржімалі, Кароль Мікулі, Лека Мораріу, Октавія Мораріу-Лупу, художники театру Георг Льовендаль, Феліція Гржімалі, Аглая де Ончул та Віра Павлюк та багато інших митців. Серед цього товариства виділяється талановита родина Мандичевських [1. с, 7].

Сьогодні ми згадаємо Катерину Мандичевську, сестру відомих композиторів Євсевія та Георгія Мандичевських.

Катерина народилася 10 лютого 1867 року в селі Багринівка (рум. Bahrinești) Глибоцького району у родині священика Василя Мандичевського та його дружини Вероніка Попович.

Як тоді було прийнято в родині священиків, початкову освіту вона отримала вдома, особливо музичне виховання, для чого батьки винаймали домашніх вчителів. А так як і брати, вона мала схильність до наук, особливо до музики. Її вчителем був такий талановитий педагог того часу, як поет, письменник і композитор Ісидор Воробкевич. По закінчення університету вона викладала музику у Чернівецькому православному жіночому ліцеї імені “Єлени Доамна” - (Liceul Ortodox de fete “Elena Doamna”) [1. с, 7], який спеціально був відкритий для дочок православних священиків. З церковного щорічного довідника «Schematismus der Bucovinaer gr. - or. Archiepiscopal - Diocese» - (Щорічник Православний Церкві Буковини), можна дізнатися, що у 1908-1912 роках Катерина працювала помічником учителя, а в наступні два роки – учителем вокалу, диригентом хору [2. с, 59].

З ініціативи пані Катерини при ліцеї було створено гуртки та хори, які брали участь у мистецьких концертах та фестивалях Чернівців. Вчителька постійно популяризувала музичну творчість свого брата, знаменитого композитора Євсевія Мандичевського.

В 1911 році – 15, 16 та 23 червня в Чернівцях у приміщені Кафедрального собору Святого Духа, хор ліцею виконував літургію мі-мінор (Liturgia Mi-minor) Євсевія Мандичевського [1. с, 7]. Із спогадів її сучасників, вона була жінкою, що визначалася високим рівнем музичної культури та освіти, яка підняла розвиток музичного виховання жіночого ліцею і своїх вихованець на самий високий мистецький рівень. Впродовж 1907 - 1934 років, як вказує щорічник ліцею «Anuarul Liceului», це був час, коли рівень музичної освіти в нашому місті розцвітав саме завдяки творчій, педагогічній невтомній праці Катерини Мандичевської. На своїх уроках Катерина Мандичевська вже тоді практикувала музичне аудіювання творів у виконанні кращих музикантів  Чернівці.

Вона організувала також хор з дітей, які залишилися сиротами внаслідок військових дій після Першої світової війни [1. с, 7].

При ліцей діяв шкільний комітет, де пані Катерина багато років була секретаркою цього комітету. Також заклала базу для музичної бібліотеки ліцею, куди пожертвувала власні нотні зібрання, аранжування хорових творів, які створила впродовж років музично-педагогічної діяльності у цьому закладі та велику кількість музичних композиції своїх братів – Євсебія та Георгія. І в наступні роки вона також поповнювала фонди музичної бібліотеки [1. с, 7]. Так в 1938 році пані Катерина презентувала 251 примірник музичних творів та частин рукописів брата Євсевія.
З газети Нова Буковина за 25 лютого 1913 року дізнаємось, що 22 лютого у приміщені жіночого православного ліцею пані Катерина та її брат Євсевій організували свято вшанування пам’яті Юрія Федьковича.

У 1925 році хор ліцею виступив з концертом у Залі Чернівецької філармонії, який виконав церковні твори Євсевія та Георгія Мандичевських, Д. Кіріяка та Р. Шумана. Відомо, що у 1926 році у Чернівецькому театрі був організований концерт творів для дітей. Також у наступні роки, в 1927 та 1928, у приміщені філармонії під її керівництвом були проведені вечори, присвячені творчості Бетховена та Шуберта [2. с, 60].

Їй громадська діяльність пов’язана з багатьма румунськими товариствами, зокрема «Armonia - Junimea» - (Гармонія - Молодість), з братом Георгієм організувала благодійні концерти, кошти від яких надавалися учням з бідних сімей [3. с, 7].

Аби розширити репертуар музичних творів для виконання, вона займалася перекладами з німецької, румунської мови на українську. Аби ними могли скористатися інші педагоги та вихованці, всі ці твори були надруковані у газеті “Неділя”, яка виходила у Львів та у Чернівецькій газеті “Нова Буковина”.

Так наприклад, вона переклала з румунською мовою на українською мовою твори великого румунського казкаря Йон Крянґе, в її доробку – оповідання «Йон Роате і Воде Кузе» - (Ioan Roată și Vodă Cuza), «Отець Духу» - (Popa Duhul), «Дядя Йон Роате і Об'єднання» - (Ion Roată și Unirea) – всі були надруковані у львівському журналі “Неділя” [4. c, 34-35], 1912 р., № 33-36), «Повість спогади дитинства» - (Amintiri din copilărie) чернівецька газета “Нова Буковина”, 1914 р., № 42 – 45,49).

Проте історія внесла свої сумні сторінки в життя цієї талановитої жінки і їй довелося після Другої світової війни поселитися в Румунії в місті Клуж-Напока.

Мабуть не останню роль зіграло і те, що там було багато вихідців з Чернівців, в тому числі і митців, з якими вона була добре знайома. І там вона викладала музику в місцевих мистецьких закладах.

Там же й відійшла у вічність в 1957 році.

ЛІТЕРАТУРА

1.Acatrini.Vladimir. Ecaterina Mandicevschi – pedagog uitat în Bucovina / V.Acatrini // Libertatea Cuvântului, nr. 18(696), 7 iulie 2016, Р. 7.

2.Acatrini Vladimir. Familia Mandicevschi în Contextul Vieții Muzicale a Bucovinei / V.Acatrini // Glasul Bucovinei. – 2017. – №1. – An.XXII. – P.52.- 65.

3.Acatrini Vladimir. Gheorghe Mandicevschi - fiu al neamului românesc / V.Acatrini // Libertatea Cuvântului. nr. 39(696), 6 octombrie 2016, Р. 14.

4.Акатріні В.М. Повернути втрачені імена: сім’я Мандичевських / В.М. Акатріні // Молодий вчений. – 2015. - №7(22), ч.2. – С.32 - 36.