Історична освіта у школах на Буковині за часів Австро-Угорської імперії.

Акатріні В.М. Історична освіта у школах на Буковині за часів Австро-Угорської імперії. Наук. вісн. Чернів. ун-ту: зб. наук. пр. Чернівці, 2013. Вип. 675. Педагогіка та психологія. С. 3 - 6.

УДК [373.016:94](477.85)„1775/1918”                            Володимир АКАТРІНІ

                                                                                           

ІСТОРИЧНА ОСВІТИ У ШКОЛАХ НА БУКОВИНІ ЗА ЧАСІВ АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

 

Сьогодення України відзначається значним посиленням інтересу до історії. Інтерес цей проявляється як на загальнодержавному рівні, так і на рівні регіонів України. Особливе, навіть унікальне місце серед них посідає Буковина, яка пережила довгу і складну історію належності до Київської Русі, Галицько-Волинської держави, Молдавського князівства, Туреччини, Австрії, Росії.

Система освіти Буковини упродовж 1774 – 1918 рр. складалась поступово, збагачуючись новими елементами, модифікуючись і зазнаючи реформ. Вона була складовою загально австрійської освіти і підпорядковувалась законам її розвитку, зберігаючи при цьому власні особливі риси.

Вивченням історії  шкільництва і педагогічної думки на Буковині   займалися О. Пенішкевич, Л. Кобилянська, І. Ковальчук та ін. Разом із тим ще не всі аспекти вказаної проблеми розкриті, тому ця стаття присвячена розвиткові й стану історичної освіти на Буковині у 1774-1918 рр.

Наприкінці ХVІІІ ст. Буковина перейшли з-під молдавської влади до Австрії. Тоді ж почали створюватись на Буковині перші школи, “щоб ширити просвіту між інтелігенцією і народом” [4].

Аналіз історико-педагогічної літератури свідчить про те, що в перші роки прилучення Буковини до Австрії тут діяло 6 волоських шкіл: у Чернівцях, Путні, Радівцях, Сереті, Сучаві та Кимполунзі, які стояли в освітньому плані вище від шкіл-«дяківок» [1].

Аналізуючи навчальний план 1735 року, звертаємо увагу на гуманітарне спрямування середньої освіти та гуманізацію розвитку особистості, її мовної ерудиції та грамотність і формування філософсько-релігійного світогляду.

Законом від 14 травня 1869 року було рекомендовано орієнтовні плани для загальних народних і міщанських шкіл з включенням таких обов'язкових предметів: “Во всякой школе народной повинно ученіе обнимати принаймны следующіи учебніи предметы: религію (Законъ Божій), языкъ, численіе, важнейшіи знанія изъ науки природы, землеписи и исторіи, съ особеннімъ поглядомъ на отечество и его уставъ, писаніе, науки геометрычныхъ формъ, пеніе, телесніи упражненія” [3].

У навчальному плані, рекомендованому педагогічним закладам приписом Міністерства віровизнань і освіти Австрії від 19 липня 1870 р. № 70033 [3, арк. 3-9], про такі предмети, як історія та австрійське законодавство, знаходимо, що мета курсу ‒ прищеплення учням знань про важливі події, особливо давньогрецьких та давньоримських часів, історії рідного краю з особливим підкреслюванням культурних елементів, а також Конституції і політичних течій в імперії.

У початкових класах діти вивчали історію за такими розділами: стародавній світ, середні віки, нові часи, новітню історію й австрійське краєзнавство. У старших класах детально засвоювали давню грецьку та історію середніх віків. Історія в середніх школах спочатку була об’єднана з географією. Учні цих шкіл вивчали історію за підручником М. Кордуби “Картини із всесвітньої історії для народних і виділових шкіл”. За названим підручником курс історії був поділений на три доби: старовинна історія (з найдавніших часів до 500 року після Різдва Христового); середньовічна історія (500-1500 роки); нова історія (від 1500 року до сучасності). Також учні середніх шкіл Буковини отримували певні знання з етнографії, зокрема про особливості традиційної культури свого народу, про фольклор і релігійні уявлення місцевого населення. Хрестоматійна частина “Читанки для сільських людей” Омеляна Партацького (історик, поет, мовознавець, вчений, педагог, видавець, організатор культурних заходів) характеризується жанровою різноманітністю і спрямованістю на патріотичне, моральне, естетичне, природниче виховання учнів.

У середніх школах Буковини здійснювалося комплексне вивчення історії, літератури і культури рідного краю та інших народів.

Педагоги нашого краю у викладанні історії вирішували такі завдання:

-  ознайомити учнів спочатку з елементами, а потім з повною картиною всесвітньої історії,

-  виховувати на краєзнавчому матеріалі любов до своєї батьківщини – Буковини, адже “історія рідного краю і народу є наука, що робить нас людьми” [5, с. 140].

У  статті Сергія Канюка “Учитель на селі” висловлені важливі тези: впливати на учнів не описами кривавих битв, а розповідями про людей, “котрі не мечем та вогнем, а думкою, щирою працею послужили своїй країні, не політизувати історію, а спрямовувати її на вивчення, на національне виховання” [5, с. 141].

Вивчення історії починалося з найближчого оточення дитини: села, повіту, краю, адже “для вироблення патріотизму, бажання служити своїй вітчизні несолідну вагу має історія рідного краю”. Так писав Мирон Кордуба у статті “Наука історії рідного краю в буковинських народних школах” у 1905 році [6, с. 208].

Мирон Кордуба розглядав краєзнавство не як шлях національної відокремленості, а як те, що “збудить інтерес до історії других народів” [7, с. 208]. Він вважав, що історію Буковини треба пов’язати з історією Київської Русі, ознайомити учнів з географічними описами, з племенами, які населяли Київську Русь. Особливу увагу М. Кордуба звертав на розкриття того періоду, коли після смерті Ярослава Мудрого Київська Русь розпалась на багато князівств, коли до складу одного із них, Галицько-Волинського, і ввійшла Буковина [7, с. 211].

Історію Буковини, вважав професор Мирон Кордуба,  учні повинні були вчити у такій послідовності: про Галицько-Волинське князівство, про заснування Молдавської держави, діяльність Олександра І Доброго, Стефана Великого, про святого великомученика Івана Сучавського. Названий підручник М. Кордуби не тільки подавав змістовний і короткий виклад подій у світі від найдавніших часів, але й приділяв належну увагу українській історії та її видатним особистостям. Дітей знайомили з діяльністю князів Володимира Великого та Данила Галицького, гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. Книга була гарно ілюстрована, надрукована на якісному папері, у ній вміщено додатки у вигляді карт. Науковець завершує підручник історією Буковини, особливо детально описуючи австрійський період [8, с. 211].

З планів шкіл досліджуваного періоду можна зробити висновок, що викладання  історії у школах залежало від типу навчального закладу. Також важливо зазначити, що географія аж до 1909 року становила разом з історією єдиний навчальний предмет, який забезпечував взаємопроникнення гуманітарного і природничо-математичного циклів, утворюючи між ними своєрідну перехідну ланку [8, с. 210].

Аналізуючи навчальні плани шкіл вказаного періоду, бачимо, що у школах Австрії у першій половині ХІХ століття історія та географія  вивчались у реальній школі, також у цих школах для митців викладалась історія мистецтва. На вивчення історії та географії було передбачено 6 годин, до цього на вивчення біблійної історії – 1 година. З розкладу занять для нормальних шкіл бачимо, що історія та географія вивчались у 4-му класі (час проведення ‒ 11⁰⁰-12⁰⁰ ). Історія Біблії вивчалась у 1-3 класах, час проведення ‒ 15⁰⁰-16⁰⁰. У народній школі підвищеного ступеня (трикласна школа) в першій половині ХІХ століття на вивчення історії передбачалась 1 година, на вивчення історії Біблії ‒ також 1 година. Розклад цих шкіл був складений так, що історія Біблії у 2-му класі та історія у 3 класі вивчались у п’ятницю з 10⁰⁰ до 11⁰⁰.

Вивчаючи навчальні плани для різних типів шкіл, можемо скласти таку таблицю:

№ з/п	Навчальний заклад	Історія	Історія і географія	1 кл.	2 кл.	3 кл.	4 кл.	5 кл.	6 кл.	7 кл.	8 кл.
1	Чернівецька гімназія (з 1819 до 1848 р.)	-	16	3	3	3	3	2	2	-	-
2	Класична гімназія за 1855 р.		24	3	3	3	3	3	3	3	3
3	Чернівецька реальна школа (1865–1870 рр.)	9	-	-	-	-	3	3	3	-	-
4	Реальні гімназії Буковини (1908-1918 рр.)	22	-	-	2	2	2	4	4	4	4
5	Буковинські жіночі ліцеї з 1900 р.	11	-	-	2	2	2	2	3	-	-

 

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що аналіз процесів становлення та розвитку історичної освіти на Буковині кінця XVIII – початку ХХ століття, досвіду навчання історії в навчальних закладах краю досліджуваного періоду, засвідчує можливість їх творчого використання в сучасній системі освіти України.  

                                                    АНОТАЦІЯ

         У статті аналізується становлення та розвиток історичної освіти на Буковині (1774-1918 рр.). Дається аналіз навчальних планів різних типів шкіл, які існували на Буковині, а також короткий аналіз змісту історичної освіти та підручників з історії.

Ключові слова: система освіти Буковини, типи шкіл, навчальний план, історична освіта.

               АННОТАЦИЯ                                                 

        В статье анализируется становление и развитие исторического образования на Буковине (1774-1918 гг.). Дается анализ учебных планов разных типов школ, которые существовали на Буковине, а также короткий анализ содержания исторического образования и учебников по истории.

Ключевые слова: система образования Буковины, типы школ, учебный план, историческое образование.

ABSTRACT

The article analyzes the formation and development of history education in Bukovyna (1774-1918.) The curriculum of the different types of schools that existed in Bukovyna, the content of history education and textbooks of history were analized

Key words: the education of Bukovyna, the types of schools, the curriculum, the history education.

 

Джерела та література: 1. Пенішкевич О. Педагогічна освіта на Буковині (XIX – початок ХХ ст.) / О. Пенішкевич // Педагогіка та психологія : наук. вісн. Чернів. ун-ту. – Чернівці, 2000. – Вип. 99. – С. 31–36; 2. Петрик І. Розвиток загальної середньої освіти на Буковині (кінець XVIII – початок XX ст.) / І. Петрик // Питання історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства центральної та східної Європи. – Київ; Чернівці, 1997. – Вип. 1. – С. 23–29; 3. Дневник законов и распоряжений для герцогства Буковині. –– Черновці, 1869. – Т. 6, Рочник 1869. – С. 25–39; 4. Доманицький В. Про Буковину та життя буковинських українців / В. Доманицький. – К. : Перша Київська Друкарська Спілка, 1910. – С. 25–26; 5. Канюк С. Учитель на селі / С. Канюк // Bukowiner Schule. – 1906. – № 5. – С. 140–143; 6. Кордуба М. Наука історії рідного краю в буковинських народних школах / М. Кордуба // Bukowiner Schule. – 1905. – № 4. – С. 208–212; 7. Wolf S. Historischer Recrblick auf die Gumnasial–Keorganistionspane in Össterreich nebst historisch statistischen Ausweisen über das Czernowitz K.K. Gymnasium seit 1850-72 / S. Wolf. – Czernowitz, 1873. – 60 s.; 8. Акатріні В. Становлення та розвиток історичної освіти на Буковині в кінці XVIII – на початку XX ст. / В. Акатріні // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології : зб. наук. пр. / Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, кафедра етнології, античної та середньовічної історії. – Чернівці ; Вижниця : Черемош, 2012. – Т. 1. – С. 204–211.