Ераст Мандичевський: забутий діяч культури та права з буковинського роду Мандичевських (165 – річчя від дня народження).

 

Акатріні В.М.  Акатріні М.М. Ераст Мандичевський: До 165 – річчя від Дня Народження видатного Юриста, Педагога і Культурного Діяча Бковини. / Музейний простір: Природа, Історія, Культура. Матеріали Першої всеукраїнської науково-практичної конференції (16 травня 2025 року, м. Чернівці) \ наук. ред. І.В. Скільський, Н.А. Смірнов, О.В. Ротар. – Чернівці: Друг Арт, - 2025. - С. 231 – 235.

На буковинських землях розвиток музичної освіти відбувався під впливом народної музичної культури, професійного західноєвропейського музичного мистецтва та театру. Культурний поступ тут у силк її полікультурності зазнавав впливу не лише з боку Галичини, Наддніпрянщини, а й певної мірою Румунії та Західної Європи. 

Входження до європейського культурно – освітнього простору створило для цього певної стартові умови, оскільки в краї, нехай спершу й іноземцями, але розвивалася музична культура, популяризувалися здобутки тогочасної європейської музики і освіти, плескалося хорове мистецтво, оркестрова гра, закладалися основи музичного шкільництва.

Багатій на таланти буковинський краї зростив не одне покоління мистців, імена яких навіки вкарбовані золотими літерами в мистецьку історію Буковини, де музика завди була одним із найважливіших занять багатьох інтелектуалів та окрасою музично - культурного середовища свого часу. Музичні вечора, театральні вистави відбувалися на високому професійному рівні, про що дбали культурні товариства краю.

Ераст Мандичевський 

Серед культурних діячів свого часу відомі такі, як композитори Ісидор Воробкевич, Тудор Флондор, Адальберт Гржімалі, Кароль Мікулі, Лека Мораріу, Октавія Мораріу – Лупу, художники театру Георг Льовендаль Феліція Гржімалі, Аглая де Онцул, Віра Павлюк та багато інших мистців. Сер цього товариства виділяється талановита родина Мандичевських.

У цій статті ми представимо ще одного дуже талановитого, але незаслужено забутого Ераста Мандичевського. Про його юридичну та музичну спадщина давно заслуговують на ґрунтовне і фахове дослідження та окрему монографію.

Ераст Мандичевський,  народився 29 вересня / 11 жовтння 1860 р. у с. Багринівка (рум. Bahrinești) Серетського повіту (нині Чернівецький район Чернівецької області), мав багато професійних талантів – був скрипалем, адвокатом, юристом.

Він народився в родині православного священика Василя Мандичевського, де дітям з дитинства було закладено глибока духовність, а талант до музики вони мали вроджений, і який з роками тільки професійно розвивали. Любов до музики Ераста прищеплював класик буковинського музики, “буковинський жайвір” Сидір Воробкевич.

Середню освіту він здобув у Чернівецькій вищій гімназії у 1870 - 1879 рр. З 1880 – 1883 Навчався на юридичному факультеті Чернівецького університеті й став активним учасником політичного та культурного життя Буковини.

Ераст з братами з дитинства зачарувала народна пісня, серед якої вони зростали. Він душею сприймав красу народного поетичного слова, ліризм буковинської пісні.

 З спогадів Костянтина Мандичевського «У нашій родині було багато музики: нас було четверо братів і чотири сестри, і у нас був струнний квартет: Євсебій - перша скрипка, я, Костянтин - друга скрипка, Георге – віола і Ераст — віолончель. Усі сестри грали на піаніно» [1, с. 109].

В Державному архіві Чернівецької області знаходяться документи, в яких зафіксовані факти про всіх народжених на території Буковини того часу. Згідно з документом «Книга реєстрації актів про народження за 1840 - 1879 рр. по с. Багринівка Глибоцького району», можна встановити і те, що семеро дітей Василя і Вероніки Мандичевських: Костянтин, Ераст, Євсевії, Марія, Віргінія, Аурора, Екатерина були народжені в с. Багринівка, Георгій – у с. Молодія [2].

Також у Державному архіві Чернівецької області знаходимо документ Чернівецької гімназії «Табель успішності та відвідування учнями гімназії I – VIII класів за 1869/1870 навчальний рік (Obergymnasium)», де Ераст здобував середню освіту. Там написано, що батько працював священиком в с. Молодія, їхнє віросповідання було греко-православним, а рідна мова – румунська [3].

Аналізуючи дані шкільного журнала за 1874 – 1875 рр, спостерігаємо розбіжності в дату народження Ераста. В даних з 1-го по 8-ій клас зазначено місце народження с. Багринівка, 10 жовтня. Також, в документі «Книга реєстрації актів про народження» знаходимо інформацію про місце народження в с. Багринівка, 29 вересння. 

 Особиста сарава радника Чернівецького повітового трибунала Мандичевського Ераст 1919 - 1920. Fondurile Arhivei de Stat din Cernăuți / Фонди Державного архіву Чернівецької області.

Його громадська діяльність пов'язана з багатьма румунськими товариствами. Так, у товаристві «Junimea» (Молодість) з 1879 - 1883 рр. обіймав посаду віце-президента, постійно брав участь у мистецьких заходах, організованих товариством, писав музику для виступів. Ераст також був членом культурного товариства «Arboroasa» («Дерево»). У цей час він познайомився з румунським композитором, основоположником румунської класичної музики Чипріаном Порумбеску, чернівецький період діяльності якого був позначений трагічними моментами в його житті. Чипріан Порумбеску, будучи диригентом хору «Arboroasa», писав полум'яні патріотичні пісні, використовував також у своїй творчості поетичні тексти, написані Ерастом. З Чипріаном Порумбеску він зустрівся у 1879 р., перебуваючи на навчанні у Відні. Ч. Порумбеску в цей час удосконалював свою музичну освіту у Віденській консерваторії. Ця зустріч дозволила їм продовжити культурну співпрацю й стала для них обох знаковою, адже у музичній культурі Буковині з’явилися талановиті хорові твори [4, с. 42].

Ераст підтримував товариські й професійні стосунки з братом Ольги Кобилянської – Максимом, який дуже любив музику, грав на скрипці й сам компонував музичні твори. Про їхню мистецьку вартість сьогодні судити складно, бо вони не збереглися, але про музичну освіту брата, про гру Максима на скрипці є згадка в невеликій рукописній книжці, названій «Спогадами», сестри письменниці Євгенії: «Кілька місяців навчався Макс гри на скрипці. Але далі продовжувати навчання у нього не було можливості, і ми вдвох грали все тільки по слуху, як два цигани» [5, с. 233].

Влітку 1881 р. до Максима в Кімполунг (територія сучасної Румунії) приїжджав Ераст Мандичевський, і вони разом із ним виконували різні музичні твори. А незабаром вже в Чернівцях Максим, Євгенія (сестра Ольги Кобилянської) і Ераст Мандичевський музикували на скрипці, фортепіано та віолончелі, де «грали на двох вечорах тріо Бетховена».

Ераст Мандичевський був членом Товариства румунської культури і літератури на Буковині, що розпочало свою діяльність 1862 р. в Австро-Угорський період та було першим культурно-освітнім товариством румунів в цьому регіоні. Ераст разом зі своїми братами Костянтином, Георгієм та Євсевієм створив квартет братів Мандичевських. Цей колектив регулярно виступав на Буковині на різноманітних світських заходах, де виконував не тільки класичні твори для струнного квартету, але й авторські музичні композиції.

Документальні джерела дозволили з’ясувати, що Ераст мав блискучу юридичну кар’єру: з 1910 р. – голова суду в Сучаві; з 1912 р. радник в касаційному суді Відня, у цьому ж році він отримав орден «Святого Леопольда», з 1919 р. – головний секретар з питань юстиції та судочинства в Чернівцях, з 1920 р. – радник Верховного Касаційного суду юстиції в Бухаресті, а також професор Бухарестського університету. У період об’єднання Румунії та Буковини у 1918 р. виконував обов'язки секретаря з питань юстиції Буковини (Socaciuc, 2009, P. 335). Проживаючи в Бухаресті, Ераст ніколи не забував про рідну Буковину. Він був президентом асоціації «Cercul Bucovinenilor» («Гурток буковинців») та головним редактором «Gazeta bucovinenilor» «(Газети буковинців») у 1934– 1938 рр. Він займав активну видавничу позицію та підтримував діяльність спеціалізованої преси  [6, с. 6].

Ераст та його дружина Алма і донька Елена.

У газеті Gazeta bucovinenilor (« Газета буковинців») за 1936 знаходимо  автобіографію Ераста Мандичевського. 24 листопада 1886 року Ераст Мандичевський захистив дисертацію та отримав наукову степінь доктора права Чернівецького Університету. 

Ераст Мандічевський, як видатний магістрат, супроводжував короля Фердинанда і королеву Марію під час їхнього першого й останнього візиту до Буковини й Бессарабії, який відбувся з 15 по 25 травня 1920 року [7, с. 65].

Перший парламент Румунії, після 1918 року мав ратифікувати Декрети-закони про об’єднання Бессарабії, Буковини та Трансільванії, Сетмара та Марамурешу. У засіданні 25 листопада 1919 р. Ераст Мандичевський представив телеграму з Буковини. Пізніше на засіданні 26 грудня 1919 р. під головуванням Ніколає Лорги державний секретар Буковини Іон Ністор зачитав королівське послання, в якому виносив на обговорення проект закону про ратифікацію Указу-закону № 1007. 3 744/1918, щодо злуки Буковини з Королівством Румунія [8, c. 170].

В Бухаресті Ераст ніколи не забував про рідну Буковину. Він був президентом асоціації «Гурток буковинців» (Cercul Bucovinenilor) у Бухаресті, а між 1934 - 1938 роками - головним редактором «Газети буковинців» (Gazeta bucovinenilor).

Вивчення джерелознавчих матеріалів (періодики, архівних документів, тощо) уможливило з’ясувати, з діяльністю Ераста Мандичевського пов'язаний розвиток юридичної галузі на Буковині і в Румунії, інших країнах Європи (голова суду в Сучаві; радник в касаційному суді Відня; головний секретар з питань юстиції та судочинства в Чернівцях, радник Верховного Касаційного суду юстиції в Бухаресті, професор Бухарестського університету. секретаря з питань юстиції Буковини). Водночас він був активним громадським діячем, членом румунських товариств («Junimea» («Молодість»), обіймав посаду віцепрезидента, постійно брав участь у мистецьких заходах, організованих товариством, писав музику для виступів; був членом культурного товариства «Arboroasa» («Дерево»), Товариства румунської культури і літератури на Буковині, що було першим культурно-освітнім осередком румунів на Буковині. Ераст разом зі своїми братами Костянтином, Георгієм та Євсевієм створив квартет братів Мандичевських. Цей колектив регулярно виступав на Буковині на різноманітних світських заходах, де виконував не тільки класичні твори для струнного квартету, але й авторські музичні композиції. Зустріч з Ч. Порумбеску стала для них обох знаковою, адже у музичній культурі Буковині з’явилися талановиті хорові твори. Проживаючи в Бухаресті, Ераст ніколи не забував про рідну Буковину. Він був президентом асоціації «Cercul Bucovinenilor» («Гурток буковинців») та головним редактором «Gazeta bucovinenilor» («Газети буковинців»).

Вагомим напрямом популяризації спадщини представників родини Мандичевських стало проведення міжнародного мистецького фестивалю «Mandyczewski Fest», в 2017 року покликаного об’єднати українських і зарубіжних митців, насамперед музикантів, композиторів, виконавців у мистецькому просторі з метою вшанування пам’яті Євсевія, Катерини, Георгія, Ераста Мандичевських.

Вивченню і збереженню спадщини представників родини Мандичевських сприятиме активізація професійних зв’язків з науковими, освітніми, мистецькими інституціями зарубіжжя, реалізація спільних міжнародних проєктів щодо вивчення спадщини представників родини у Румунії, Австрії, Угорщини, інших країнах, з якими пов’язана діяльність Мандичевських, учнів Євсевія Мандичевського, видання монографічних, документальних праць, періодики з проблем вивчення мистецького і педагогічного досвіду представників родини; проведення міжнародних мистецьких заходів, наприклад, фестивалю «Mandyczewski Fest». На особливу увагу заслуговує вивчення внеску Євсевія, Костянтина, Ераста, Георгія Мандичевських у розвиток культурно-громадських ініціатив, мистецьких традицій, освіти, партнерської взаємодії з культурними, громадськими діячами Румунії, участі у румунських товариствах та утвердження традицій різномовного навчання румунів на території Буковини.

У міжвоєнний період по вул. Лук'яна Кобилиції № 9, проживав Ераст Мандичеський (колишня вулиця Războieni 20 – 30 рр.).

Незважаючи на визнання своєї румунської приналежності Ераст, як і середньостатистичний буковинець вільно володів іншими мовами – німецькою, румунською, українською та ін. Відповідно до інформації з румуномовних газет та журналів (Făt – Frumos, Junimea literară, Apararea Națională, Gazeta Bucovinei, Candela та ін.) часів Австро-Угорської імперії миконстатуємо, що родина Мандичевських завжди і всюди брала участь у заходах організованих румунськими культурними товариствами.

Помер: Ераст Мандичевський у 1946 р. у місті Бухаресті.

Джерела та Література:

1.    Ion F. Stanculescu. Eusebie Mandicesvchi si Vinea. / Almanahul Parohiei Ortodoxe Române din Viena. – 1966. – P. 108 – 112.

2.    ДАЧО. – Ф.1245, Оп.1, Спр.83. - «Книга реєстрації актів про народження за 1840 - 1879 рр. по с. Багринівка Глибоцького району».

3.    ДАЧО. – Ф.228, Оп.1, Спр. 30. - Державна гімназія м. Чернівці. Табеля успішності та відвідування учнів І-VІІІ класів на 1874 - 1875.

4.    Pantelimon Socaciuc. Arboroasa file din cronica vieții studențești Cernăuțene. – 2009 – Rădăuți, Editura Septentrion. – P. – 335.

5.  Акатріні В.М. Eраст Мандичевський. / Буковинський журнал. – 2017 – 2 (104). – C.232 – 234.

6.    Acatrini Vladimir. Familia Mandicevschi în contextul vieții muzicale a Bucovinei / Neamul Românesc. – 2017. – № 2. – iunie (serie nouă). – P. 6 – 7.

7.  Mircea Nicolai Rusu. O tripletă eminesciană la Înalta Curte de Casaţie şi Justiţie: Erast Mandicevschi, Corneliu Botez şi Urmuz. / Lumină Lină Revistă de spiritualitate şi cultură românească – 2018. – New York, - An.XXII, Nr.1. – P. 65 – 67.

8.  Bucovineni în Parlamentul României Întregite. – 2015. – Vol.1. Seciunea 1919 – 1920. –Bucuresti, Editura Academia Română – P. 300.