180 років від народження Епамінонда Бучевського –«Буковинський Рембрандт»



180 років від народження живописця Епамінонда Бучевського – буковинського живописця, монументальних розписів храмів, ікон та картин. 

Міхай Емінеску назвав Епамінонду Бучевського «Буковинський Рембрандтом» 

    Бучевський Анібал Епамінонда народився 3 березня 1843 р в с. Якобени, (Сучавській повіт, Румунія) в родині священика Дімітрія Бучевського. Початкову освіту отримав в Чернівцях в реальній гімназії (нині ЗОШ № 1), а згодом продовжив науку в духовній семінарії. Саме в цей час серйозно захопився малюванням. Перші уроки з техніки живопису дав йому австрійський художник Карл Арендт, який у 1863-1864 роках працював у Чернівцях. Бучевський придивлявся до побуту і життя місцевого населення, часто ходив за місто і робив перші замальовки. 
    Після закінчення семінарії впродовж 1868-1872 років продовжив мистецьку вищу школу у Віденській академії мистецтв. Під час перебування у Відні він знайомиться і дружить зі своїм земляком – поетом Міхаєм Емінеску, який високо цінував творчість художника. Після Академії Бучевський протягом двох років вдосконалює свою майстерність у відомого представника німецького академізму – художника Ансельма Фейербаха. 
    У 1867-1870 роках розписав іконостас церкви в Стражі (Румунія) - Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1871 році він зробив зовнішнє оздоблення монастиря Путни, підготувавши таким чином відповідне середовище для першої політичної маніфестації румунів з Буковини. За втручання митрополита Сільвестру Мораріу-Андрієвічі Епамінонда Бучевського прийнято єпархіальним малярем у Чернівцях, де він працюватиме переважно з церковним живописом, будучи ініціатором нового іконографічного порядку. Митрополит Сільвестру Мораріу Андрієвіч призначив його єпархіальним живописцем, у цій якості він прикрасив деякі зали митрополичої резиденції в Чернівцях. Так, у Червоному салоні Бучевський зобразив у натуральну величину колишніх митрополитів Буковини, а в Блакитному салоні написав портрети колишніх єпископів Буковини від Досітея Гереску до Євгенія Гакмана. 
    Він допомагав чеському художнику Карелу Свободі у розписі настінних фресок у Мармуровому залі, а для Червоного залу виконав 9 портретів у натуральну величину.Також художник доклав багато старань, аби зібрати з різних куточків Буковини цінні документи, рукописи, стародруки і речі, що стосуються історії та культури цього краю. Ці експонати розміщувалися в музеї при резиденції буковинських митрополитів у Чернівцях, проте більшість з них, на жаль, загинула в роки Другої світової війни. 
    За добру науку як винагороду в 1873 році з групою членів товариства імені А. Дюрера отримав можливість здійснити подорож до Франції та Італії, де вивчає античне і сучасне мистецтво, відвідує художню виставку в Парижі. В 1877 році повернувся до Відня, де відкрив власну майстерню. Захопившись античною міфологією, Бучевський малює портрет італійського поета Данте та ряд ілюстрацій до його творів. 
    За свідченнями сучасників, Бучевський на чужині перебував у скрутному матеріальному становищі. Виснажлива праця по оформленню культових споруд не давала художнику можливості повністю віддатися здійсненню власних творчих задумів. І все ж він приділяв певну увагу й побутовому жанру, створив ряд полотен з життя буковинського селянства. Кращими серед них є картини: “Засмучений пастух”, “Колядники”, “Дойна”, “Портрет старця”. Він розписує або реставрує десятки церков: Пояна-Стампей, Гура-Гумору, Єпископський собор у Радівці, Княжна церкву Св. Миколая в Яссах тощо. Він малює сцени з яскраво вираженим ідилічним характером, реалістичні портрети, наближається до історико-міфологічної композиції. Бучевський був автором ряду портретів видатних молдовських державних та культурних діячів, зокрема Олександра Доброго, Штефана Великого та інших. 
    Цікавий портрет намалював він Іраклію Порумбеску - батьку відомого румунського композитора Чіпріана Порумбеску. У манері реалістичного живопису виконані картини “Циганка”, “Портрет батька”, “Портрет Луци" та інші. В 1883році, на замовлення епископа Романа Мельхіседека Штефенеску, він змалював у Відні портрет Штефана Великого у натуральній величині. Цей твір був відправлений у лютому 1884 року до Романського Епископства, а зараз виставлений в Музеї історії цього міста. Будучи єпархіальним маляром, виконав ікони Ісуса Христа і Богородиці для церкви св. Миколая у Драчинцях, іконостаси для церков у Ревному, Стражі, Міговенах-Бунінцях, Конятині, Суховерхові та ін., а також реставрував давні фрески у старій єпископській церкві в Радівцях. 
    Ще за життя Епамінонди Бучевського його картини стали відомими далеко за межами Буковини, зокрема у Франції, Англії, Нідерландах, Бельгії, навіть в США. Нині полотна митця знаходяться в багатьох музеях світу, а окремі зберігаються у приватних осіб. 
    Епамінонда Бучевського пов’язувала щира дружба з братами Мандичевськими, родом із села Багринівки, де їхній батько Василь Мандічевський був священиком. Важливо, що в старій церкві в Багринівки, яка була подарована комуною Віков де Жос у 1883 році, є дві ікони, що належать Епамінонду Буцевському. Цю інформацію знаходимо з церковного інвентарю, який зберігається в Державному архіві в Чернівцях: «Івентор церкви гр.-орт. присвячений Пресвятій Трійці 1888 – 1930 рр., з парафії Багрінешті, збудований у 1777 р. у Віковул де Жос, перевезений і побудований у 1880 р., освячений 4/16 червня 1883 р. з 3/16 червня 1905 р., тоді як парафіяльний священик Ісідор Пашкану передав церкву новоіменованому пароху Стефану Чепішці». 
    У Додатку від 1891 р. під № 92/93 знаходимо зареєстровані дві ікони Спасителя і Богородиці, написані Епамінондом Буцевським. Слід зазначити, що ці ікони літографовані у Відні одразу після смерті художника. Він відійшов у вічність 13 лютого 1891 року, ще в дуже молодому віці, і спочиває на чернівецькому кладовищі Гореча.


Comentarii