Ще раз про походження Євсевія Мандичевського (До 90-річчя з дня смерті)

Ще раз про походження Євсевія Мандичевського

(До 90-річчя з дня смерті)

 Володимир Акатріні

                                                                                                                                    с. Багринівка

 

За останні 160 років від дня народження Євсевія Мандичевського було написано багато статей про його культурну і музичну діяльність. Проте, мало хто звертав увагу на факти, де саме був народжений великий композитор, його сім’я та яким саме було його походження. Ці питання на сьогоднішній день є достатньо контраверсійними та вимагають глибинного, наукового аналізу з посиланням на достовірні джерела.

Аналіз останніх джерел та публікацій. Дослідженням даних питань займались E.I. Păunel, G. Tofan, E. Satco, M. Acatrini, М. Erimescu, D. Covalciuc, В. Акатріні, Л. Щербанюк, А. Яківчук, Ю. Гусар, О. Огуй та ін. Вони внесли значний вклад у вивчення історії діяльності родини Мандичевських. Проте дана проблема потребує детальнішого аналізу.

Що спонукало до написання статті: у газеті «Версії» (спецвипуск за 3 листопада 2018 року, присвячений 100-річчю Буковинського Віче) на сторінці 7 у статті «Євсевій Мандичевський: жива музична енциклопедія родом з Буковини» у котрий раз пишуть поважні автори про те, що батько Євсевія Мандичевського, Василь, був греко-католицьким священником родом з Галичини. В котрий раз переписують неперевірені факти. А далі пишуть про те, що Василь Мандичевський був обраний ігуменом монастиря Путна. Цей монастир є одним з найвідоміших монастирів Буковини, центром Православ'я, де спочиває господар Молдавського Князівства Штефан чел Маре. Як греко-католицький священик міг бути ігуменом православного Монастиря. Факти постійно треба перевіряти. У даній статті ще знаходимо багато неточностей.

Метою публікації є спростування міфів про родину Мандичевських та встановлення істини в походженні родини великих культурних діячів Буковини. У якості незаперечних фактів ми наводимо документи, що знаходяться у фондах Чернівецького обласного архіву та наукової бібліотеки Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Виклад основного матеріалу. Насамперед проілюструємо родинне походження батьків Євсевія Мандичевського. Багато хто стверджує, що батько Євсевія Василь Мандичевський був греко-католицьким священиком, який прибув на Буковину з Галичини. Зазначимо, що документальні факти свідчать про те, що Василь Мандичевський народився у 1824 р. в с. Багринівка Глибоцького району Чернівецької області [1, с. 512–513; 2, с. 12; 3, с. 350–351; 4, с. 479; 5, с. 43; 6, с. 568; 7, с. 134; 8, с. 32].

В Державному архіві Чернівецької області знаходяться документи, в яких зафіксовані факти про всіх народжених на території Буковини того часу. Згідно документу під назвою «Книга реєстрації актів про народження за 1840 – 1879 рр. по с. Багринівка Глибоцького району» (Ф. 1245. Опис. 1. Спр. 83) можна встановити і те, що діти Василя і Вероніки Мандичевських, яких було восьмеро, з них Аврора, Марія, Вірджинія, Катерина, Ераст, Костянтин, народжені в с. Багринівка, а в с. Молодія народжений Георгій [9].

Після навчання на філософсько-теологічному факультеті у Чернівцях у 1847 – 1850 рр. Василь отримав сан священика (1850 р.). У двомовному єпархіальному журналі «Candela (Світильник)» за 1896 рік у розділі Сronică знаходимо, що Василь Мандичевський віддав 46 років служінню Богу у селах Багринівка та Молодія [1, с. 512–513]. За це архієпископ Теофіл Бенделла у 1873 році нагородив Василя Мандичевського червоним поясом, а архієпископ Сильвестр-Андрієвич (Мораріу) у 1880 році присвоїв йому звання екзарха. Василь Мандичевський був обраний ігуменом монастиря Путна, але смерть не дозволила йому вступити на цю посаду [10, с. 52–53].

Також за церковною статистикою «Schematismus der Bucovinaer» за 1847 - 1897 рр. можна дізнатися, що Василь Мандичевський служив у селах Багринівка (1850–1867 рр.), Молодія (1868–1891 рр.) [11]. Додатковим підтвердженням походження родини Мандичевських з с. Багринівки є і те, що на старому кладовищі в с. Багринівка знаходиться могила священника Івана Мандичевського (1778–1853), який є батьком Василя. До речі, Іван тривалий час був священником в с. Багринівка. Варто зазначити, що інформація про Івана Мандичевського вперше зафіксована у напрацюваннях Теодора Балана під назвою «Буковинські документи», де написано, що 5 лютого 1814 року власник частини села «Антон Строічі залишає своїм дітям Георгію, Манолаки, Петраки, Міхаілаки та Ніколаю свій маєток Багринешти». У кінці документу зазначено, що при цьому «був і я Іоан Мандичевський, місцевий пастор» [12, с. 414]. Достатньо інформації про Івана Мандичевського знаходимо в щорічнику православної церкви на Буковині за 1841 р. «Schematismus der Bucovinaer» [13]. Один з фактів свідчить, що в с. Багринівка був народжений і похований на старому цвинтарі Іван (Іоан) Мандичевський, який був батьком Василя [14]. Зважаючи на доводи деяких науковців про походження Василя Мандичевського з Галичини напрошується питання: Як греко-католицький священник з Галичини Василь Мандичевський міг опинитися на Буковині та працювати священником у православному та ще й румуномовному селі? Абсолютно в усіх архівних документах про історію с. Багринівка дуже часто зустрічаються постаті Івана та Василя Мандичевських, які працювали священниками. За останні вісім років нашого дослідження родини Мандичевських ми переконалися, що дана родина завжди себе вважала румунською і тісно була пов’язана з усіма можливими румунськими культурними товариствами: Armoniea, Junimea, Academiea Ortodaxă, Compozitori Români din Europa та ін.     Повертаючись до фактів про Євсевія констатуємо, що всупереч твердженням науковців про народження його у с. Молодія, варто зазначити, що це помилкове твердження. У Державному архіві Чернівецької області знаходимо документ Чернівецької гімназії «Табель успішності та відвідування учнями гімназії I – VIII класів за 1869/1870 навчальний рік (Obergymnasium)» Ф. 228. Оп. 2. Спр. 27, де Євсевій здобував середню освіту 1867 – 1875 рр. [14]. Там написано, що батько працював священиком в с. Молодія, їхнє віросповідання було греко-православним, а рідна мова – румунська.

Аналізуючи дані шкільних журналів, спостерігаємо розбіжності в місці народження Євсевія. В даних з 1-го по 3-ій клас зазначено місце народження с. Багринівка, а з 4-го по 8-ий клас – м. Чернівці. Також, в документі «Книга реєстрації актів про народження» знаходимо інформацію про місце народження в м. Чернівці, місце хрещення – Миколаївська церква.

Незважаючи на визнання своєї румунської приналежності Євсевій, як і середньостатистичний буковинець вільно володів іншими мовами – німецькою, румунською, українською та ін. Відповідно до інформації з румуномовних газет та журналів (Făt – Frumos, Junimea literară, Apararea Națională, Gazeta Bucovinei, Candela та ін.) часів Австро-Угорської імперії ми констатуємо, що родина Мандичевських завжди і всюди брала участь у заходах організованих румунськими культурними товариствами. Про життя і творчість Євсевія у м. Відні після 1875 р. написано достатньо інформації, але мало, хто звертає увагу на його співпрацю з румунськими культурними товариствами.

У 1899 р. прізвище Євсевія зустрічається в діяльності комісії, що пов’язана зі збором коштів для румунської православної церкви у Відні.

Висновки. Дане дослідження покликане передусім донести документально зафіксовану правду, про яку зазначає більша частина європейських дослідників. Найбільшу увагу слід звернути і на те, що за останні 160 років від дня народження всесвітньо відомого композитора тільки у 1937 р. в Чернівцях було організовано концерт пам’яті на честь Євсевія Мандичевського. Натомість у інших країнах, Румунії та Австрії, концерти присвячені Євсевію Мандичевському проводяться частіше. Австрійський музикознавець Дітмар Фрізенеггер три роки поспіль організовував концерти «Два дні музики Євсевія Мандичевського у Чернівцях»  (з 2017 по 2019 рр.). Австрійському митцю слід віддати належне, що завдяки невтомній праці в архівах Чернівців, Румунії, Австрії йому вдалося редагувати та відновити музичні композиції Євсевія Мандичевського. В результаті цього він видав вже три книги, які вийшли трьома мовами – українською, румунською, німецькою: «Кантата з нагоди святкування, 50-річного ювілею Вищої православної реальної школи в Чернівцях» [15], «Стрілець» [16], Меса До мажор «Таттендорфська меса» [17]. Навіть цей дослідник нагадує на румунську приналежність Євсевія та всієї родини Мандичевських.

 

Список літератури:

1.Cronică // Candela: foie bisericească-literară. Anul XV. – 1896. – Cernăuți. – P. 512–513.

2.Satco Emil. Enciclopedia Bucovinei / E. Satco. – Suceava – 2004. – P. 648.

3.Irimescu Mircea. Societatea pentru Cultura şi Literatura Română în Bucovina (1862–2012) la 150 de ani / M. Irimescu. – Rădăuți – 2013. – Vol. II. P. 727.

4.Țugui Pavel. Bucovina. Istorie şi Cultură / P. Țugui. – București – 2002. – P. 522.

5.Țugui Pavel. Eusebie Mandicevschi – Receptarea şi aprecierea operei sale / P. Țugui // Analele Bucovinei – 1998 – V/1. – P. 43–59.

6.Păunel Eugen. Constantin Mandicevschi (1859–1933) / E. Păunel // Codrii Cosminului – 1934 – VIII. – P. 568.

7.Tofan George. Constantin Mandicevschi / G. Tofan // Şcoala Revistă – Cernăuţi – 1913. – IV. – P. 134–135.

8.Акатріні В. М. Повернути втрачені імена: сім’я Мандичевських / В. М. Акатріні // Молодий вчений. – 2015. – № 7(22), ч. 2. – С. 32–36: фотогр.

9.ДАЧО. – Ф. 1245. Книги актів цивільного стану (метричні книги) нинішньої Чернівецької області. – Оп. 1. – Спр. 83. Книга реєстрації актів про народження за 1840–1879 рр. по с. Багринівка Глибоцького району. – 129 арк.

10.Acatrini V. Familia Mandicevschi în contextul vieții muzicale a Bucovinei / Vladimir Acatrini // Glasul Bucovinei. – 1/2017 – An. XXIV. Nr. 93 – P. 52–65.

11.Schematismus der Bucovinaer – 1847–1897.

12.Balan Teodor. Documente Bucovinene vol. VI. 1760–1833 / T. Balan – Bucuresti – 1933. – Р. 414–415.

13.Schematismus der Bucovinaergr – 1841. 14. ДАЧО. – 1245. Книги актів цивільного стану (метричні книги) нинішньої Чернівецької області. – Оп. 1. – Спр. 85. Смерті за 1843–1890 рр. по с. Багринівка Глибоцького району. – 164 арк.

15.ДАЧО. – Ф. 228. Освітні установи. – Оп. 2. – Спр. 27. Табель успішності та відвідування учнями гімназії I–VIII класів за 1869/1870 навчальний рік. – 650 арк.

16.Фрізенеггер Дітмар. Кантата з нагоди святкування 50-річного ювілею Вищої православної реальної школи в Чернівцях / Д. Фрізенеггер. – Львові. – 2017 – С. 96.

17.Фрізенеггер Дітмар. Стрілець / Д. Фрізенеггер. – Львові. – 2017 – С. 26.

18.Фрізенеггер Дітмар. Меса До мажор «Таттендорфська меса» / Д. Фрізенеггер. – Львові. – 2017 – С. 62.