УДК 37.011.3 – 051׃ 331.2(477.85)„186/191”
Акатріні В.М. Акатріні М.М. Заробітна платня вчителів Буковини другої половини XVIII – початку XX ст. Наук. вісн. Чернів. ун-ту: зб. наук. пр. Чернівці, 2014. Вип.718. - Педагогіка та психологія. - С. 3–11.
Система освіти Буковини упродовж другої половини XVIII – початку XX ст.
складалась поступово, збагачуючись новими елементами, модифікуючись і зазнаючи
реформ. Вона була складовою загальноавстрійської освіти і підпорядковувалась
законам її розвитку, зберігаючи при цьому власні особливі риси.
З отриманням у 1861 р. Буковини автономії згодом, 21 грудня 1867 р. була прийнята Конституція, а Законом від 25 травня 1868 р. проголошено незалежність школи від церкви: «…керівництво та нагляд за народною освітою та за вихованням переходить до держави». Церква контролювала релігійну та початкову освіту через Закони від 14 травня 1869 року та 30 січня 1873 року, якими регулювалися принципи організації початкових шкіл [2, с. 2]. До здійснення нових освітніх реформ майже всі початкові школи на Буковині були однокласні, а більшість учителів не мали відповідної педагогічної підготовки, необхідної в школі. Вчителі одержували 130-150 флоринів на рік, учителі-помічники – 70 флоринів. Також вони мали земельну ділянку та матеріальну допомогу або допомогу у вигляді натуральних продуктів від батьків учнів.
Після нової освітньої реформи 1869 р. річна заробітна платня становила 300
флоринів для вчителів, які мали постійне робоче місце, та 200 флоринів для тих,
які перебували на тимчасовому [1, с. 283].
Зарплати вчителів у реальних школах відповідно до імперського рішення від 2
березня 1851 р. обраховувались наступним чином: оклад вчителів у столиці
провінції становив 600 флоринів, після 10 років роботи – 800 флоринів, а після
20 років стажу – 1000 флоринів. Зарплата директора школи складалася з окладу,
передбаченого для вчителя, та надбавки у 300 флоринів [2, с. 39]. На Буковині,
відповідно до крайових законів, учителі мали наступні зарплати: після десяти
років стажу – 840 флоринів, після 20 років – 1050 флоринів. Директор,
призначений на посаду тимчасово, мав 210 флоринів додатково до окладу. Професор
релігії отримував 525 флоринів річної зарплати.
У середніх школах зарплата всім педагогічним
працівникам нараховувалась відповідно до Закону від 9 квітня 1870 року та
внесених змін відповідно до Законів від 15 квітня 1873 р., від 19 вересня 1898
р. та від 2 лютого 1907 р. Законом від 9 квітня 1870 р. вчителям платили
відповідно до тарифної сітки по IX розряду державних посадових осіб, а
керівникам школи – відповідно до VIII розряду. Вчителям була встановлена
зарплата у 800 флоринів та 150 флоринів надбавки; кожні п’ять років стажу
зарплата зростала на 200 флоринів; вчителі, які тимчасово працювали на
вакантних місцях, отримували зарплату у 600 флоринів. Зарплата директора
складалось із заробітної плати вчителя з 5-річним стажем, а також додаткової
надбавки у 300 флоринів для директорів гімназій та вищих реальних шкіл і 200 флоринів
– для директорів середніх шкіл. Міністерство культів та виховання додатково
додавало ще 500 флоринів на рік для директорів та вчителів, які показували
вагомі успіхи у навчанні. Кожен директор мав право на житло у межах шкільного
подвір’я, а якщо житло не надавалось, то мав право на допомогу [2, с. 39].
Імперські та провінційні шкільні закони (1869 - 1873 рр.) прописували провінціям і шкільним громадам вирішення питання заробітної плати
вчителям та утримання початкових шкіл. Також ці закони встановлювали фіксовану
оплату праці вчителям, так щоб вони могли виконувати свою місію. Цей принцип гідної
оплати вчителів був дуже тяжким для виконання на Буковині, бо більшість жителів
сіл і сільських громад були бідними, та й не мали можливості створювати і
підтримувати початкову школу. Тому 27 жовтня 1872 р. було прийнято рішення,
яким Фонд Православної церкви Буковини був зобов’язаний сплатити 50000 флоринів
на рік (еквівалентно 100 000 крон) для підтримки початкової освіти на
Буковині [3, c. 86].
Так, наприклад, у 1891/1892 н.р. витрати
на підтримку початкової освіти на Буковині склали 221 655 флоринів, з них 155 000
флоринів призначалися для заробітної плати вчителів.
Ця сума складалась з:
- 50 тисяч флоринів (22,5% від загальної суми) – церковний фонд.
- 56944 флорини – громади і великі маєтки.
- 95052 флоринів (12% від загальної суми) – податки, що збирались на Буковині.
Крім того, з громад та з великих маєтків
збиралось 23198 флоринів для підтримки шкільних будинків [4, c. 46].
У
1887/1888 н.р. громади та великі маєтки зібрали 48500 флоринів для Шкільного
фонду Буковини та 19600 флоринів для підтримки шкільних будівель. При цьому
сума сплати до Шкільного фонду для церковного фонду склала 50000 флоринів. Крім
того, сума на утримання шкіл столиці Буковини зросла з 41451 флорина у
1877/1888 н.р. до 47893 флоринів у 1891/1892 н.р. Шкільний фонд Буковини
додатково для підтримки початкових шкіл міста Чернівці виділив 3350 флоринів у
1887/1888 н.р. та 1900 флоринів у 1891/1892 н.р. [4, c. 46]. До 1885 року всі
вчителі Буковини отримували фіксовану плату у 300 флоринів, а тимчасові вчителі
– 200
флоринів на рік. У 1885 р. був змінений закон про оплату вчителям. Новий закон
мав за мету збільшення і диверсифікацію зарплати вчителів. Згідно з цим
законом, вчителі першої категорії отримували 400 флоринів у сільських школах,
по 500 флоринів у великих селах, по 600 флоринів у школах міст Радівці, Сучава,
Серет та Кимпулунг; вчителі другої категорії – 450 флоринів у рік. Керівники
шкіл додатково отримували від 30 до 150 флоринів залежно від кількості класів у
школах. 300 флоринів у рік мали вчителі, які працювали на замінах.
7 грудня 1893 р. адміністрація
міста Чернівці прийняла рішення, за яким були встановлені зарплати вчителів
державних початкових шкіл міста. Відповідно до рішення, з 1 січня 1894 р.
зарплати для керівників шкіл та основних учителів збільшено до 800 флоринів
(1600 крон) на рік. Іншим учителям призначалась зарплата у 500 флоринів,
учителькам – 400 флоринів на рік. Крім того, вчителям міста Чернівці були
передбачені надбавки за посаду, стаж, пільги на житло [5, с. 9].
Шкільний щорічник за 1894 р. надає цікаву інформацію про всіх учителів початкових шкіл на Буковині, в тому числі й про заробітну платню та розмір доплат. За щорічником, у 1894 році нараховувалось 653 викладачі, зайнятих у державних і приватних школах Буковини, в тому числі 135 – у початкових школах міста Чернівці. Розмір заробітної плати залежав від категорії вчителя, стажу, займаної посади і школи, в якій він працював. Призначені директори сільських шкіл отримували в рік 400 флоринів, а багато з них мали ще додаткові надбавки від 50 до 200 флоринів у рік. Решта вчителів мали оклад у 300-360 флоринів у рік, дуже мало з них мали додаткові доплати. У 1894 році у кілька шкіл тимчасово призначили на посади помічників учителів з окладом у 25 флоринів на місяць. У приміських та у деяких інших селах (Бояни, Кіцмань, Гура-Гуморулуй, Хатна, Якобень (німецька школа), Ілішешти (німецька школа), Нові Іцкани, Садгора, Селятин, Солка, Нижні Синівці над Черемошем, Сторожинець, Ватра Дорней, Вижниця, Заставна) директори та окремі вчителі з великим стажем отримували до 500 флоринів у рік зарплати та 50-200 флоринів доплати. У містах Кимпулунг, Серет, Сучава, а також у школі села Старі Іцкани оклад директора та основних педагогів становив 600 флоринів, так само були надбавки до окладу майже до 200 флоринів [6]. У директорів окремих шкіл оклад та доплати були більшими. Так, наприклад, старший учитель Василь Авраам, директор школи для хлопців з Ватра Дорней, мав оклад у розмірі 600 флоринів та доплату у 350 флоринів, директор школи для хлопців м. Кимпулунг Олександр де Рокасе – оклад 750 флоринів та доплату 200 флоринів. Старший учитель Костянтин Ботезат з румунської школи села Тереблече мав оклад у розмірі 400 флоринів та доплату у розмірі 300 флоринів [6].
Найвищі зарплати мали вчителі муніципальних шкіл столиці Буковини. Основна
заробітна плата директорів і вчителів муніципальних шкіл Чернівців становила
800 флоринів на рік, до якої додавались деякі додаткові винагороди. У 1894 році
отримали найвищі додаткові винагороди такі директори шкіл міста Чернівці:
Август Фласш – школа для хлопчиків по
вулиці Трансільванія (додатково 500 флоринів); Констанца Гріллітсш зі школи для
дівчаток (450 флоринів); Олександр Кантемир – директор школи з Клокучки (400
флоринів); Петро Пітей – директор школи з Калічанки (300 флоринів). А Іоан
Литвінюк, директор православної приватної школи для хлопчиків, мав зарплату у
1000 флоринів у рік і ще 300 флоринів додатково. Крім того, відповідно до
шкільної статистики за 1894 р., у школах для дівчат міста Чернівці тимчасово
працювали вчительки, які користувались щорічною винагородою тільки у 120-150
флоринів. Отже, заробітна плата вчителів початкових шкіл Буковини була різною.
Так, директор сільської школи отримував зарплату удвічі меншу, ніж директор
шкіл Чернівців, Кимпулунга, Радівців, Серета і Сучави.
31 травня 1898 року крайовий уряд Буковини прийняв
новий закон про оплату вчителів. Згідно з цим законом, учителі поділялись на
три категорії для оплати. До І категорії входили директори та вчителі вищих
початкових шкіл (800-900 флоринів річних) [6, c. 151-164]. До ІІ категорії входили всі
вчителі вищої категорії та вчителі початкових шкіл (500-700 флоринів річних).
До ІІІ категорії входили вчителя нижчої категорії (400-450 флоринів річних) [7, c. 164-165]. Відповідно до цього закону, кожний педагогічний працівник мав право на 6
додаткових винагород на рік: 80 флоринів для І категорії, 50 флоринів для ІІ
категорії та 30 флоринів для ІІІ категорії. Додаткова винагорода для директорів
шкіл залежала від кількості класів та складала від 30 до 170 флоринів.
Тимчасово виконуючий обов’язки директора отримував лише 50% від додаткової
винагороди. Також кожний директор мав право на житло (дві кімнати та кухня).
Якщо школа не могла забезпечити директора житлом, то йому надавалась грошова
компенсація у розмірах: у населених пунктах з
населенням понад 2000 мешканців – 40% від мінімальної заробітної плати
категорії, яку мав директор, та 30% від мінімальної заробітної плати категорії,
яку мав директор у населених пунктах із числом мешканців менше 2000 осіб [7, c. 165].
Другий закон про оплату
працівників початкових шкіл столиці Буковини був прийнятий муніципальною радою
міста Чернівці 30 липня 1901 року. Згідно з цим законом, усі вчителі міста
поділялись на дві групи оплати. До першої групи входили всі старші вчителі та
основні вчителі. Ця група була ділилась на підгрупи:
а) вчителі зі щорічною
оплатою у 2000 крон,
б) вчителі зі щорічною
оплатою у 1900 крон,
в) вчителі зі щорічною
оплатою у 1800 крон.
Цей закон ще враховував стаж роботи вчителя:
педагоги до 10 років стажу отримували 1800 крон у рік, зі стажем від 10 до 20
років – 1900 крон, понад 20 років – 2000 крон у рік.
До другої групи входили молодші основні
вчителі. Ця група була поділена на дві підгрупи (оклад від 1100 до 1300 крон у
рік) [7, c. 150-151].
Зміни до законів про оплату праці вчителів були
прийняті 1 липня 1901 року. Новий закон враховував стаж та посаду працівника.
Вчителі першої категорії за стаж отримували додатково від 100 до 200 крон
щороку, а вчителі другої категорії – 100 крон. Директори шкіл з одним класом
додатково отримували 100 крон щорічно, старші вчителі шкіл з 2 або 3 класами –
300 крон, з 4 класами – 400 крон, з 5 класами – 450 крон, з 6 класами – 500
крон. Виконуючий обов’язки директора отримував 50% додаткових грошей. Учителі
нижчої категорії отримували від 720 до 900 крон річних [8, c. 49].
Згідно зі статистикою, надрукованою
на початку 1902 року у чернівецькій газеті Freie Lehrerzeitung, у Німеччині вчитель з 30-річним стажем отримував
2550 флоринів (5100 крон) у рік в Берліні, 2520 флоринів –у Дрездені, 2580
флоринів – у Франкфурті-на-Майні та 2640 флоринів – у Гамбурзі. Вчитель з таким же стажем у
Відні мав 1900 флоринів у рік, а вчитель на Буковині з таким самим стажем –
лише 900 флоринів (1800 крон) у рік [10, c. 5].
Отже,
з вищенаведеного можна зробити такий висновок: на початок XX ст. буковинський вчитель зі стажем у тридцять років мав зарплату у два
рази меншу, ніж такий самий учитель у Відні, та у три рази меншу, ніж учителі в
містах Німеччини.
В кінці XІX – на початку XX ст. на Буковині спостерігається швидкий
розвиток системи освіти, що привело до зростання витрат на обслуговування шкіл
та зарплат учителям. Для порівняння: якщо у 1870 році на Буковині було всього
145 початкових шкіл, то в 1890 році їх налічувалось уже 285, у 1900 році – 302,
в 1909 р. – 502 початкові школи. Згідно з тією ж статистикою, в 1870 році у
школах офіційно працювали 283 вчителі (245 – чоловіки і лише 38 – жінки), в
1890 році їх було вже 794, в 1900 році – 1368 і в 1909 році – 1947 шкільних
учителів, з яких 1181 – чоловіки і 766 – жінки. З наведеної статистики випливає
висновок, що за чотири десятиріччя кількість учителів початкових шкіл на
Буковині збільшилася майже в сім разів. Частка жінок, зайнятих у сфері
початкової освіти, збільшилася з 13,4% в 1870 році до 39,3% в 1909 році [11, c.
84]. Водночас зросли і витрати на утримання системи освіти Буковини. Таким
чином, у 1870 році загальні витрати на початкову освіту склали 92 716 крон, 1890
році – вже 377 941 крона, витрати в 1900 році становили майже мільйон крон, і в
1909році загальні витрати на початкову освіту Буковини склали 3 439 312 крон,
тобто протягом 1870-1909 рр. ці витрати збільшилися приблизно в 37 разів. Якщо
в 1870 році витрати становили 0,17 крони на душу населення Буковини, в 1890 р.
– 0,58 крони, то в 1900 р. – 1,41 крони, а в 1909 р. – 4,2 крони на душу
населення [11, c. 85].
У стенографічних протоколах засідань крайового уряду Буковини знаходимо
детальну статистику про Шкільний фонд Буковини, про витрати на зарплату
вчителям, на виплачування їм надбавок, витрати на утримання шкіл, про суми
субвенції на будівництво нових шкіл, витрати на шкільні бібліотеки, на проведення
вчительських конференцій. Для прикладу: бюджет Шкільного фонду Буковини у 1874
році склав 154 888 крон, у 1880 р. – 220 278 крон, у 1890 р. –
398 864 крони, у 1900 р. – 1 135 066 крон, у 1909 р. – 3 401 280
крон. Як бачимо, з 1874 по 1909 рік витрати на освіту зросли майже у двадцять
два рази [12, с. 34-36].
У 1898 році видатки на початкові школи Буковини, за винятком шкіл міста
Чернівці, складали 375 057 флоринів (750 114 крон), з яких 281 260 флоринів
(75% від загальної суми) були необхідні для виплати заробітної плати вчителів,
26060 флоринів (6, 9%) – за вислугу років, 14 700 флоринів (3,9%) – виплати за
посади, 41125 флоринів (11%) становили витрати на опалення і утримання шкіл,
решта грошей йшла на придбання навчальних матеріалів, для інклюзивних шкіл, для
певних субсидій або винагород. Муніципалітети, які у першу чергу відповідали за
утримання шкіл, в 1898 році перерахували 54 398 флоринів (14,5% від потреби)
для фінансування провінційних шкіл і 40353 флорини (10,7%) – для утримання
будівель шкіл. Внесок Шкільного фонду склав у 1898 році 279 665 флоринів.
Шкільна рада Буковини оцінила необхідні витрати на початкову освіту в 1905
році у 1 340 992 крони. З них 125 000 крон – зарплата вчителям,
90000 крон виплати за стаж, 71000 крон за посади, 307 200 крон складали витрати
на інфляцію. Також були передбачені кошти на винагороди за окремі предмети, організацію
педагогічних конференцій, придбання навчальних посібників та матеріалів, на
утримання шкільних будівель та шкільних бібліотек. Були закладені гроші на
виплату пенсій та матеріальних допомог учителям (130 000 крон), з них
77 000 крон – на виплату пенсії вчителям та 40 000 крон для
вчительських вдів. Таким чином, у 1905 році Шкільному фонду та вчительському
пенсійному фонду були необхідні кошти у сумі 2 123 050 крон. Крім
того, для шкіл міста Чернівці, які фінансувались з міського бюджету, було
необхідно 293 985 крон [8, с. 51-52].
З додатка XV протоколів засідань крайового уряду Буковини за 1906 рік
дізнаємось цікаву інформацію про фінансові витрати, необхідні для утримання початкових
шкіл з різною кількістю класів. Утримання школи з одним класом щорічно вимагало
близько 1460 крон, з яких 1200 крон виділялось на заробітну плату вчителям, 60
крон – на доплати за посаду, 60 крон витрачались щорічно для опалення та обслуговування
школи і 80 крон були необхідні для інших витрат, таких як купівля навчальних
матеріалів або підтримання чистоти у школі. Для школи з двома класами щорічно
витрачалось близько 2550 крон. З них 1200 крон – заробітна плата вчителям вищої категорії, для звичайного
вчителя – 900 крон, по 120 крон – для доплати за посаду, на опалення та
утримання школи. Витрати на утримання школи з трьома класами, в якій працювали:
один старший вчитель, вчителі і молодші вчителі, – близько 4000 крон на рік.
Для школи з чотирма класами потрібно було близько 5400 крон на рік, школи з п’ятьма
класами – близько 6780 крон [13, c. 109-110]. З цього додатка бачимо, що 86-88%
витрат спрямовувались на виплату заробітної плати та доплат учителям.
На нараді вчителів у 1902 році серед інших було порушено питання заробітної
платні. Вчителі обрали комітет і прийняли меморандум. У цьому документі були вказані
головні проблеми вчителів Буковини, основні з яких ‒ це мала зарплата педагогів.
Про матеріальний стан учителів пише газета Freie
Lehrerzeitung. З газети дізнаємося про таке: випускник школи отримував 360 флоринів,
молодший учитель 400-450, учитель ‒ 500, 600 та 700 флоринів, до цього ‒ доплату
за посаду, вчитель з великим стажем роботи ‒ 700 флоринів та додатково 250
флоринів [14, c. 1]. В цьому ж документі знаходимо таку
статистику, що для харчування у рік одній особі потрібно 397 флоринів, 181
флорин витрачався для придбання одягу, на опалення та послуги. На утримання
одної дитини було необхідно: 91 флорин на харчування та 21 флорин на одяг.
Отже, з вищенаведеного можемо зробити такий висновок: для утримання сім’ї з
чотирьох осіб потрібно було 1382 флорини на рік. У той же час учитель з
15-20-літнім стажем роботи мав у рік 600-700 флоринів [14, c. 1-2]. З цього ж документа дізнаємось, що літній костюм коштував
25 флоринів, зимовий костюм – 30 флоринів, пальто – 24 флорини, жіноче плаття –
30 флоринів, сорочка – 2,5 флорина, 8 кубів дерева – 19 флоринів [14, c. 1-2].
Щоб краще зрозуміти купівельну
спроможність відповідно до заробітної плати вчителя на Буковині на початку XX ст., подаємо додаткову інформацію про ціни на продукти
харчування. Так, у Чернівцях у 1903 році кілограм яловичини коштував 110-166
талерів (100 талерів – одна крона або півфлорина), кілограм свинини 118-126
талерів, курка ‒ від 103 до 231 талера, кролик ‒ від 200 до 240 талерів,
кілограм муки ‒ від 23 до 31 талера, кілограм картоплі 4-6 талерів, кілограм
вершкового масла ‒ від 208 до 236 талерів, літр молока – 20 талерів, літр вина
‒ від 120 до 200 талерів, літр пива ‒ від 28 до 40 талерів, 100 яєць – 600
талерів [9, c. 53]. У грудневих 1903 року номерах
чернівецької газети Bukowinaer Post знаходимо цікаву інформацію про ціни на основні
продукти харчування у місті. Так, кілограм рису коштував 56 талерів, кілограм
яловичини – 137 талерів, кілограм телятини – 120 талерів, кілограм свинини –
122 талери, кілограм свинячого жиру – 173 талери, кілограм вершкового масла –
215 талерів, літр вина – 161 талер, кілограм кави – 429 талерів, кілограм цукру
– 92 талери. Наведені дані свідчать про те, що столиця Буковини місто Чернівці
тоді було одним із найдорожчих міст у Австрії [15]. З цього аналізу цін можемо
зробити висновок, що у 1903 році основний вчитель початкової школи Буковини зі
стажем 10-15 років, з річним доходом 1200 крон (100 крон щомісячно) міг
придбати на місяць:
До 1904 року у початкових школах міста Чернівці працювало 138 педагогічних працівників. З них, за статистикою, 51 вчитель мав річний дохід менше ніж 1000 крон. Для порівняння: працівник магістрату отримував 2800 крон, працівник канцелярії магістрату – 1720 крон, двірник магістрату – 1200 крон, простий поліцейський – 1753 крон [16, c. 1-2].
На початок ХХ ст. крайовий уряд Буковини прийняв ряд рішень щодо заробітної
плати вчителів краю. Після прийняття цих рішень зарплата педагогічних
працівників Буковини стала однією з найбільших у Австрії. У 1908 році
мінімальна зарплата вчителя початкової школи Буковини становила 1400 крон, як і
у Сілезії, вчителі у Верхній та Нижній Австрії, Богемії, Моравії, Далмації
отримували 1200 крон, а вчителі Галичини ‒ 880 крон. У той же час максимальна
зарплата вчителя сягала 3020 крон у Сілезії, 3000 ‒ у Моравії, 2850 ‒ на
Буковині, 2800 ‒ у Богемії, 2400 ‒ у Далмації, 1700 ‒ у Галичині. Доплати
директорам шкіл були однакові для всіх регіонів ‒ 300-400 крон, найменше лиш у
Тіролі – 150 крон та Галичині ‒ 100 крон [17, c. 33; 8, c. 1].
Наприкінці австрійського панування
витрати на початкову освіту складали майже третину бюджету нашого краю. У 1910
році такі витрати бюджетних коштів Буковини становили 6 265 438 крон,
з них на початкову освіту було витрачено 2 155 632 крони (43,4%). У
1913 році бюджет краю склав 6 971 529 крон, з них на початкову освіту
– 2 690 633 крони (38,6%) [18, c. 43]. На 1913 рік для
Шкільного фонду Буковини було заплановано бюджет у сумі 4 245 825
крон, з них на виплату зарплати та додаткових виплат учителям – 3 244 560
крон (76,4%), а 295 000 крон ‒ на опалення та обслуговування шкіл [18, c. 2].
У 1913 році урядом було прийнято
останнє рішення щодо підвищення зарплати вчителям початкових шкіл.
Отже, зі здійсненням нових освітніх реформ на Буковині у другій
половині XVIII – на початку XX ст. відбулися й зміни
щодо нарахування та виплати заробітної платні педагогічним працівникам краю.
Джерела та література: 1. Tofan
G. Noua
lege de salarizare a învăţătorimii din Bucovina ⁄
George T. ⁄⁄ Viaţa Românească.
– Iaşi. – 1909. – An.4.
– P.283. 2. Vlase Ligia – Maria. Învăţământul multinaţional în Bucovina
(1861 – 1918). Şcolile secundare ⁄ Ligia – Maria Vlase. ⁄⁄ Teză de Doctorat – Universitaea Ştefan
cel Mare Suceva. – Suceva, 2011 . – P.305. 3. Wotta J.
Züe Entwicklungsgeschichte des
Volkschulwesens in der Bukowina /
Josef Wotta // Bukowiner Schule.
– 1904. – S.85-96. 4. Ungureanu C. Salarile învătătorilor Bucovineni în perioada 1869 – 1914 / Constantin Ungureanu // Glasul Bucovinei. – 2006. – Nr.1, An.13,
Nr.29.
– P.45-61. 5. Wotta J.
Das Volksschulwesen in der Landeshauptstadt Czernowitz / Josef Wotta // Bukowiner Schule. – 1906. – S.1-12. 6. Wotta J. Schematismus der Bukowiner Volksschulen und Lehrer / Josef Wotta // Czernowitz.
– 1894. – S.
45, 50, 66, 102, 105, 131-133, 146, 148, 151-164. 9. Wotta J. Diensteinkommen der Lehrpersonen an öffentlichen Volkssculen / Josef Wotta // Bukowiner Schule.
– 1904. – S.146-170. 10. Glänzend // Freie Lehrerzeitung.
– 1902. – 15 febr. (№27, An.2). – S.5. 11. Landes K.K.
– Sanitätsinspektors Dr.
Rudnik analäβlich seiner Teilnahme am III internationalen Kongreβ für Schulhzgiene in Paris 1910 / K.K. Landes
// Bukowiner Schule. – 1911. – An.8.
– S.65-85. 12. Protokolle des Bukowinaer lantages. – 1908. – An.71. –
S.34-36; 13. Protokolle des Bukowinaer lantages. –
1906. – An.15. – S.109-110. 14. Die materielle lage
des Yolksschullehrers.// Freie Lehrerzeitung – 1901. – 1 oct. (№18, An.1). –
S.1-2; 15. Die generung in Cjernowit // Bukowinaer Post. –
1903. – 3 dec. (Nr.1538). – P.1. 16. Die Schumutzerein der Kommune Czernowitz.// Freie Lehrerzeitung.
– 1904. – 20 mai. (№21, An.4). – S.1-2. 17.Protokolle des Bukowinaer Lantages. – 1908. – An. 71. – S. 33. 18. Protokolle des Bukowinaer
Lantages. – 1913. – An.72. – S.2.
Comentarii
Trimiteți un comentariu