ВІДНОВЛЕННЯ ФАКТІВ ПРО ПОХОДЖЕННЯ ЄВСЕВІЯ МАНДИЧЕВСЬКОГО.

УДК 929:78 (477.85) Мандичевських.

Відновлення фактів про походження Євсевія Мандичевського

Акатріні В.М.

Наукова бібліотека

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Стаття присвячена фактам які свідчать про походження видатного композитора Євсевія Мандичевського. Подано документальні підтвердження щодо народження та трудового шляху Івана, Василя та Євсевія Мандичевських. Автором підкреслюється значимість достовірних даних при дослідженні фактів про родину Мандичевських. Розвіються помилкові твердження, що родина всесвітньовідомих Мандичевських походила з Галичини.

Постановка проблеми. За останні 160 років від дня народження Євсевія Мандичевського було написано багато статей про його культурну і музичну діяльність. Проте, мало хто звертав увагу на факти, де саме був народжений великий композитор, його сім’я та яким саме було його походження. Ці питання на сьогоднішній день є достатньо контраверсійними та вимагають глибинного, наукового аналізу з посиланням на достовірні джерела.

Аналіз останніх джерел чи публікацій. Дослідженням даних питань замались: Păunel E.I., Tofan G., Satco E., Acatrini V., Acatrini M., Erimescu М., Covalciuc D., Акатріні В., Щербанюк Л., Яківчук А. Гусар Ю., Огуй О., та ін. Які внесли значний вклад у вивчення історії діяльності родини Мандичевських. Проте дана проблема потребує детальнішого аналізу.

Головним завданням даної статті є встановлення документально підтверджених фактів про життя Мандичевських.

Метою публікації є спростування міфів про родину Мандичевських та встановлення істини в походженні родини великих культурних діячів Буковини. У якості незаперечних фактів ми наводимо документи, що знаходяться у фондах Чернівецького обласного архіву та Наукової Бібліотеки Чернівецького Національного Університету ім. Ю. Федьковича.

Виклад основного матеріалу. Насамперед проілюструємо родинне походження батьків Євсевія Мандичевського.

Багато хто стверджує, що батько Євсевія Василь Мандичевський був греко-католицьким священиком, який прибув на Буковину з Галичини. Зазначимо, що документальні факти свідчать про те, що Василь Мандичевський народився у 1824 р. в с. Багринівка [1, C. 512 - 513; 2, C. 12; 3, C. 350 -351; 4, C. 479; 5, C. 43; 6, C. 568; 7, C. 134; 8, C. 32]. Глибоцького району Чернівецької області.

В Державному архіві Чернівецької області знаходяться документи, в яких зафіксовані факти про всіх народжених на території Буковини того часу. Згідно документу під назвою «Книга реєстрації актів про народження за 1840-1879 рр. по с. Багринівка Глибоцького району» Ф. 1245. Опис. 1. Спр. 83 [9] можна встановити і те, що всі діти Василя і Вероніки Мандичевських, яких було восьмеро також народжені були в с. Багринівка. Після навчання на філософсько-теологічному факультеті у Чернівцях 1847-1850 рр. Василь отримав сан священика (1850 р.). У двомовному єпархіальному журналі «Candela – 1896 року. [1, С. 512 - 513] (Світильник)» у розділі (Сronică) знаходимо, що Василь Мандичевський віддав 46 років служінню Богу у селах Багринівка та Молодій. за це архієпископ Теофіл Бенделла у 1873 році нагородив Василя Мандичевського червоним поясом, а архієпископ Сильвестр Мораріу у 1880 році присвоїв йому звання екзарха Василь Мандичевський був обраний ігуменом монастиря Путна, але смерть не дозволила йому вступити на цю посаду [10, С. 52-53 ]. Також і за церковною статистикою «Schematismus der Bucovinaer – 1847 - 1897 рр.», можна дізнатися що Василь Мандичевський служив у селах Багринівка (1856 - 1867 рр.), Молодія (1868-1891 рр.) [11].

Додатковим підтвердженням походження родини Мандишевських з с. Багринівки є і те, що на старому кладовищі в с. Багринівка знаходиться могила священника Івана Мандишевського (1778 – 1853), який являється батьком Василя. До речі, Іван тривалий час був священником в с. Багринівка.

Варто зазначити, що інформація про Івана Мандичевського вперше зафіксована у напрацюваннях Теодора Балана під назвою «Буковинські документи», де написано, що 5 лютого 1814 року власник частини села «Антон Строічі залишає своїм дітям Георгію, Манолаки, Петраки, Міхаілаки та Ніколаю свій маєток Багринешти». У кінці документу зазначено, що при цьому «був і я Іоан Мандичевський, місцевий пастор» [12, С. 414].

Достатньо інформації про Івана Мандишевського знаходимо в щорічнику православної церкви на Буковині за 1841 р. «Schematismus der Bucovinaergr». [13].

Зважаючи на доводи деяких науковців про походження Василя Мандичевських з Галичини напрошується питання: «Як греко-католицький священник з Галичини Василь Мандичевський міг опинитися на Буковині та працювати священником у православному та ще й румуномовному селі»?

Абсолютно в усіх архівних документах про історію с. Багринівки дуже часто зустрічаються постаті Івана та Василя Мандичевських, які працювали священиками.

За останні вісім років нашого дослідження родини Мандичевських ми переконалися, що дана родина завжди себе вважала румунською і тісно була пов’язана з усіма можливими румунськими культурними товариствами: Armoniea, Junimea, Academiea Ortodaxă, Compozitori Români din Europa та ін.

Повертаючись до фактів про Євсевія констатуємо, що всупереч твердженням науковців про народження його у с. Молодія. Зазначимо, що це помилкове твердження. У Державному архіві Чернівецької області знаходимо документ Чернівецької гімназії «Табель успішності та відвідування учнями гімназії I-VIII класів за 1869/1870 навчальний рік (Obergymnasium)» Ф. 228. Оп. 2. Спр. 27. [14], де Євсевій здобував середню освіту 1867-1875 рр. зазначаються факти народження у с. Багринівка. Батько працював священиком в с. Молодія, а їхнє віросповідання було греко-православним, рідна мова – румунська. Нижче подано копії документів.

Незважаючи на визнання своєї румунської приналежності Євсевій, як і середньостатистичний буковинець вільно володів іншими мовами – німецькою, румунською, українською та ін.

Відповідно до інформації з румуномовних газет та журналів : Făt – Frumos, Junimea literară, Apararea Națională, Gazeta Bucovinei, Candela та ін. часів Австро-Угорської імперії ми констатуємо, що родина Мандичевських завжди і всюди брали участь у заходах організованих румунськими культурними товариствами.

Про життя і творчість Євсевія у Відні після 1875 р. написано достатньо інформації, але мало, хто звертає увагу на його співпрацю з румунськими культурними товариствами.

У 1899 р. прізвище Євсевія зустрічається в діяльності Комісії що пов’язана зі збором коштів для румунської православної церкви у Відні.

Висновки. Дане дослідження покликане передусім донести документально зафіксовану правду, про яку зазначає більша частина європейських дослідників. Найбільшу увагу слід звернути і на те, що за останні 160 років від дня народження всесвітньо відомого композитора тільки у 1937 р. в Чернівцях було організовано концерт пам’яті на честь Євсевія Мандичевського. Натомість у інших країнах Румунії та Австрії концерти присвячені Євсевію Мандичевському проводяться частіше. Допоки в українців, а зокрема і в буковинців не сформоване ціннісне уявлення про роль і значення Євсевія Мандичевського у музиці, австрійський музикознавець Дітмар Фрізенеггер вдруге поспіль організував концерти «Два дні музики Євсевія Мандичевського у Чернівцях» у 2016-му та 2017-х рр. Австрійському митцю слід віддати належне, що завдяки невтомній праці в архівах Чернівців, Румунії, Австрії йому вдалося редагувати та відновити музичні композиції Євсевія Мандичевського. В результаті цього він видав вже три книги, які вийшли трьома мовами – українською, румунською, німецькою,: «Кантата з нагоди святкування, 50-річного ювілею Вищої православної реальної школи в Чернівцях» [15], «Стрілець» [16], Меса До мажор «Таттендорфська меса» [17]. Навіть цей дослідник нагадує на румунську приналежність Євсевія та всієї родини Мандичевських.

Список літератури:

1.Cronică // Candela: foaie bisericească-literară. Anul XV. – 1896. – Cernăuți. – P. 512 -513.

2.Satco Emil. Enciclopedia Bucovinei / E. Satco. – Suceava – 2004. – P. 648.

3.Irimescu Mircea. Societatea pentru Cultura şi Literatura Română în Bucovina (1862 - 2012) la 150 de ani /M. Irimescu. - Rădăuți – 2013. – Vol. II, P. 727.

4.Țugui Pavel. Bucovina. Istorie şi Cultură. / P. Țugui. – București – 2002. – P. 522.

5.Țugui Pavel. Eusebie Mandicevschi – Receptarea şi aprecierea operei sale / P. Țugui // Analele Bucovinei – 1998 – V/1 – P. 43-59.

6.Păunel Eugen. Constantin Mandicevschi (1859 -1933). / E. Păunel // Codrii Cosminului – 1934 – VIII. – P.568.

7.Tofan George. Constantin Mandicevschi / G. Tofan // Şcoala Revistă – Cernăuţi – 1913. – IV. – P. 134-135.

8.Акатріні В. М. Повернути втрачені імена: сім’я Мандичевських / В. М. Акатріні // Молодий вчений. – 2015. – № 7 (22), ч. 2. – С. 32–36 : фотогр.

9.ДАЧО. – Ф. 1245. Книги актів цивільного стану (метричні книги) нинішньої Чернівецької області. – Оп. – 1. – Спр. 83. Книга реєстрації актів про народження за 1840-1879 рр. по с. Багринівка Глибоцького району. – 129 арк.

10.Acatrini V. Familia Mandicevschi în contextul vieții muzicale a Bucovinei / Vladimir Acatrini // Glasul Bucovinenei. – 1/2017 – An.XXIV. Nr.93 – P. 52 - 65.

11.Schematismus der Bucovinaer – 1847 – 1897.

12.Balan Teodor. Documente Bucovinene vol. VI. 1760 – 1833 / T. Balan – Bucuresti – 1933. – Р. 414 - 415.

13.Schematismus der Bucovinaergr – 1841.

14.ДАЧО. – 1245. Книги актів цивільного стану (метричні книги) нинішньої Чернівецької області. – Оп. – 1. – Спр. 85. Смерті за 1843 - 1890 рр. по с. Багринівка Глибоцького району. – 164 арк.

15.ДАЧО. – Ф. 228. Освітні установи. – Оп. 2. – Спр. 27. Табель успішності та відвідування учнями гімназії I- VIII класів за 1869/1870 навчальний рік. – 650 арк.

16.Фрізенеггер Дітмар. Кантата з нагоди святкування 50-річного ювілею Вищої православної реальної школи в Чернівцях / Д. Фрізенеггер. – Львові. – 2017 – С. 96.

17.Фрізенеггер Дітмар. Стрілець / Д. Фрізенеггер. – Львові. – 2017 – С. 26.

18.Фрізенеггер Дітмар. Меса До мажор «Таттендорфська меса» / Д. Фрізенеггер. – Львові. – 2017 – С. 62.

Додатки

Додаток 1: Журнал Чернівецької гімназії (Obergymnasium), де Євсевій здобував середню освіту 1867-1875 рр.

Додаток 2. Витяг зі шкільного журналу з переліком предметів, які вивчав Євсевій у гімназії. Тут ілюструється, що рідною мовою композитора була румунська.