Ераст Мандичевський.



Об'єктивне висвітлення внеску сім'ї Мандичевських у розвиток освіти, культурного та музичного життя Буковини другої половини XIX – першої половини XX століття має за мету розляду циклу статей.  Представники цієї сім'ї забуті на Буковині. 
       Наша розповідь про Ераста Мандичевського. 
Ераст Мандичевський  народився 29 вересня 1860 року у  селі Багринівка, нині Глибоцький  район,  Чернівецької області. 




Додаток 1 - 4. Витяг з книги актів про народження Ераста Мандичевського в     селі Багринівка.  


  В «Книзі реєстрації актів народжених с. Багринівка за 1846-1879 рр.» знаходимо дані про дату  та місце народження Ераста Мандичевського. Також з цього документу ми дізнаємось про батьків Ераста:
- цікавим фактом є те, що батько, Василь Мандичевський, був місцевим парохам, бо багато джерел помилково пишуть про нього, як священика з Галичини та греко-католика.
- мати - Вероніка Попович.

        Ераст був скрипалем, адвокатом, юристом. Середню освіту здобув у Чернівецькій вищій гімназії в 1870 - 1879 роках. У 1883 році він - випускник факультету права Чернівецького університету. 




        Другий документ - це класний журнал (Catalog) за 1874 - 1875 навчальні роки. Ще раз знаходимо місце народження Ераста Мандичевського (село Багринівка - Bahrinești). 


Додаток 5 - 8. Витяг зі шкільного журналу з переліком предметів, які вивчав Ераст у гімназії. Тут ілюструється, що рідною мовою його була румунська.


         Довгий час він був активним діячем та членом румунського товариства (Junimea) «Молодість», де з 1879 - 1883 рр, обіймав посаду віце-президента цього товариства. Постійно брав участь у мистецьких заходах, організованих товариством, писав музику для виступів. Ераст був також членом  культурного товариства (Arboroasa) «Дерево». У цей час він познайомився з румунським композитором, диригентом, одним з основоположників румунської класичної музики Чіпріаном Порумбеску. Чіпріан будучи диригентом хору, часто використовував музику, написану Ерастом. 
         Ераст був у хороших відносинах з братом Ольги Кобилянської, Максимом, який дуже любив музику, грав на скрипці й сам компонував музичні твори




          Додаток 9 - 11. На старому цвинтарі м. Чернівці є сімейний склеп родини Мандичевських, де поховані батьки Ераста та дружина Алма. Склеп ще раз доказує, що родина Мандичевських була румунського походження.  

       Влітку 1881 року до Максима в Кімполунг ( рум. Câmpulung Moldovenesc - місто у повіті Сучава в Румунії) приїжджав Ераст Мандичевський і вони разом із ним виконували різні музичні твори. А незабаром, вже в Чернівцях, Максим, Євгенія (сестра Ольги Кобилянської) і  Ераст Мандичевський грали на скрипці, фортепіано та віолончелі  на двох вечорах тріо Бетховена. 


                                          Квартет братів Мандичевських

    Ераст був членом товариства румунської культури і літератури на Буковині в Австро-Угорський період. Він разом зі своїми братами Костянтином, Георгієм та Євсевієм створив квартет братів Мандичевських. З колективом вони регулярно виступали на Буковині, використовуючи власні музичні твори.



Ераст мав успішну кар’єру юриста: з 1910 року - голова суду у Сучаві, з 1912 року - радник в Касаційному цивільному суді у Відні, з 1919 року - радник в Апеляційному суді в Чернівцях, з 1920 року - радник Верховного Касаційного суду юстиції в Бухаресті. 
Після об’єднання Румунії та Буковини у 1918 році був секретарем з питань юстиції Буковини.



В Бухаресті Ераст ніколи не забував про рідну Буковину. Він був президентом асоціації «Гурток буковинців» (Cercul Bucovinenilor) у Бухаресті, а між 1934 - 1938 роками - головним редактором «Газети буковинців» (Gazeta bucovinenilor).
У газеті Gazeta bucovinenilor (« Газета буковинців») за 1936 знаходимо  автобіографію Ераста Мандичевського. 24 листопада 1886 року Ераст Мандичевський захистив дисертацію та отримав наукову степінь доктора права Чернівецького Університету. 
Ераст був активним учасником політичного та культурного життя Буковини. 
Він займав активну видавничу діяльність в спеціалізованій пресі.
Помер Ераст Мандичевський у 1946 році у місті  Бухарест.








                                        Акатріні Володимир - 27.02.2018

1.Акатріні В.M. Повернути втрачені імена: сім’я Мандичевських / В. М. Акатріні // Молодий вчений. – 2015. – № 7 (22), ч. 2. – С. 32–36.
2.Акатріні В.М. Eраст Мандичевський / В.М.Акатріні // Буковинський журнал. – 2017 – 2(104). – C.232 – 234.
3.Acatrini V. Familia Mandicevschi în contextul vieții muzicale a Bucovinei / Vladimir Acatrini // Neamul Românesc. – 2017. – № 2. – iunie (serie nouă). – P. 6 – 7.
4. Acatrini V. Un reprezentant al familiei Mandicevchi – Erast / Vladimir Acatrini // Libertatea cuvântului. – 2017. – 16 feb (Nr.7). – P. 14.




Comentarii