Костянтин Мандичевський – видатний просвітитель Буковини.




Костянтин Мандичевський – видатний просвітитель Буковини


Акатріні Володимир. 

Буковинський Журнал. - № 3 (93). 2014.

Ця стаття присвячена відомому буковинцю, педагогу, історику, просвітителю Буковини Костянтину Мандичевському. Він працював учителем, директором школи, шкільним інспектором, головним інспектором шкіл краю, директором бібліотеки Чернівецького університету. У 1920 році при зустрічі з королем Фердинандом І висловив своє сподівання на те, що «національності Буковини матимуть, як і раніше, можливість розвитку рідною мовою».
У травні 2014 року минуло 155 років від дня народження Костянтина Мандичевського. Нащадок священицької родини з багатьма традиціями, які можна простежити впродовж п’яти поколінь, що мала також зв’язки з центрами світового православ’я, Костянтин Мандичевський народився 24 травня 1859 року, у селі Багринівка, Серетського повіту. Він був сином священика Василя Мандичевського та його дружини Вероніки. Мати була донькою професора теологічного інституту Костянтина Поповича - старшого. Вероніка Попович була сестрою, видатного науковця з європейським ім’ям Євсевія Поповича, університетського професора церковної історії та сестрою преподобного архімандрита Климента Костянтина Поповича, також професора.


        Фото: Батьки Василь - Вероніка Мандичевський

Старший брат Костянтина, Євсевій, професор у Віденській Консерваторії, музикознавецькомпозитор, диригентпедагог, доктор музикознавства  був безперечним європейським авторитетом в галузі музикознавства та історії музики. Молодший брат Костянтина, Георгій, професор церковної музики, який помер передчасно, залишив нам цікаве дослідження про стародавні єврейські пісні.



 Костянтин Мандичевський починає навчання у Чернівецькому ліцеї 1869 року, закінчуючи його бакалавром літом 1877 року. Продовжує освіту в університетах Чернівців та Відня, завершуючи навчання у 1884 році, складання іспитів з історії, географії, німецької мови та літератури. У 1884–1893 роках працював вчителем у Сучавському ліцей де читав історію та німецьку мову. Молодий професор у 1885 році, видає у сучавському ліцейському щорічнику свої тези дисертації «Географічний вплив над культурним розвитком Давнього Сходу». Читаючи це дослідження, що охоплює лише 40 сторінок, констатуємо, на наш подив, що усі типові помилки науковців - новачків  у роботі абсолютно відсутні. Це зріла праця, добре підготовлена з усіх точок зору, тому складалось враження, що вона вийшла з під пера досвідченого науковця з глибокими знаннями. Жоден аспект питання не був випущений з його поля зору. Автор доводить, що географічне розташування є вирішальними у  всьому культурному розвитку конкретного регіону. Концепція науковця досить універсальна і на диво сучасна. Міфологія, мистецтво, зоологія, геологія, сільське господарство, соціологія – ось основні складові його дисертації. Сукупність спеціалізованих знань, в його епоху, є доступними, необхідні витоки інформації проводяться для з'ясування проблеми таким чином, щоб читач не підозрював, скільки серйозних досліджень необхідно зробити для підготовки цієї праці. Карта регіонів, якими займається автор, таких, як долина річки Ніл, Месопотамія, Іран та Мала Азія, відкриваються так гнучко перед нами, з усіма своїми деталями, що складається враження, що він їх знає з його особистих експедиціях в цих місцевостях. Цікавим є переважаюча роль, яку автор надає воді при народженні певної людської культури.      У своєму стилі, не знаходимо жодного дешевого або скрипливого ефекту, жодної перебільшеної метафори, і навіть бодай даремного слова, натомість, ідеальну логічну архітектуру. Хоча остання фраза праці ставить до відома, що буде продовження, обіцяне так і не з’явилося. 
  З 1893 року починається чернівецький період роботи Костянтина Мандичевського. У період з 1893 р. по 1896 р. працював у Вищій реальній православній школі м. Чернівці, пізніше був директором її директором. Протягом 22 років він працював у цій школі. У 1898 році Костянтин Мандичевський впроваджує румунську мову, як обов’язковий предмет для учнів шкіл. Організація цього заходу було здійснене ним зразково, приносячи відмінні результати вчителів та учнів. Про діяльність Костянтина Мандичевського на посту директора на Конференції буковинських директорів, яка проводилось 13-14 лютого 1913 року у Чернівцях, відомий науковецьпедагог та ректор Чернівецького університету Іон  Янку Ністор сказав «Перший румун, який завдяки своєму таланту як керівника, підняв школу на рівень найкращих шкіл держави… Завдяки своєю  наполегливою роботи школа має хорошу матеріально-технічну базу, відмінних педагогів, багато стипендії для учнів з бідних сімей…Чи зимою, чи літом, директор з 7 ранку на ногах…».   


У 1901 році королівським декретом були названі члени вищого контрольного органу з питань освіти - Крайової шкільної ради, в який увійшли наступні особи: урядовий консул, віце мер міста Чернівці Едуард Реісс, директор Вищої реальної православної школи з Чернівців Костянтин Мандичевський та професор університету Степан Смаль-Стоцький. Крайова шкільна рада призначалась терміном на 6 років, також призначались шкільні провінційні інспектори. Так, королівським декретом від 29 січня 1906 було затверджено новий склад Крайової шкільної ради: професор теологічного факультету  др. Теодор Тернавський, Георг Ханіскі (від православної церкви), римсько-католицький декан Жозеф Шмідт, євангеліст Жозеф  Фроніус, від дидактичного корпусу Костянтин Мандичевський та в цьому ж році став членом ради Омелян Попович. Як бачимо, що професор Костянтин Мандичевський був знайомий та працював з професором університету Степаном  Смаль-Стоцьким та інспектором Омеляном Поповичем.  
   З 1918 року був шкільним інспектором, потім головним  інспектором  освіти Буковини. 15 жовтня 1922 р. професор Костянтин Мандичевський призначений директором  бібліотеки Чернівецького університету. Маючи досвід роботи у бібліотеці міста Клуж, Костянтин Мандичевський запровадив для кожного примірника книги паспорт, що за своїм функціональним призначенням та змістом відповідає сучасному формуляру. Спільно з науковцями університету він розробив правила та інструкції з обслуговування читачів у залах, норми та порядок видачі літератури для викладацького складу та студентів і запровадив топографічний каталог, як засіб перевірки наявності книг у фондах. Свої особливості мали заходи з поповнення фондів бібліотеки. Так, згідно до закону № 5089 від 27 листопада 1922 року бібліотека університету отримувала безкоштовно по два примірники друкованої продукції всіх видавництв Румунії. Крім того, до бібліотеки надходило багато цінної літератури з-за кордону, зокрема з Франції, Італії, Німеччини, СРСР та ін. Надсилалися й видання Ліги Націй. Його турбувало й те що, бібліотека працювала за старим регламентом, датуючи ще з епохи Марії-Терезії. Розпорядження були деякі старі, деякі не відповідали організації роботи  університетських бібліотек. Мандичевський намагається, щоб регламент Університетської Бібліотеки з Клужа був впроваджений до Чернівецької університетської бібліотеки. Починаючи з 1925 року, бібліотека університету отримувала від держави 525 тис. лей на придбання книг. Станом на 31 грудня 1924 року бібліотека нараховувала 271695 томів та 14796 періодичних видань. До фондів бібліотеки належали 267 рукописів, з яких 25 вважалися особливо цінними. З румунських стародруків нараховувалось 24 книги видані у період з 1693 по 1817 роках. У 1924-1925 навчальному році бібліотека отримала 319 томів видання Ліги Націй, 286 томів від міністерства закордонних справ Франції, 231 том від ректорату Чернівецького університету, 377 томів у спадок від Д. Ончула, 34 томи з університету в Крістіанії і 1101 одиницю періодичних видань. Для поповнення бібліотеки румунською літературою Міністерство освіти виділило у 1924 році 150 тис. лей з фонду зекономлених коштів. Дарувалися книги й іншими інституціями Румунії. Костянтин Мандичевський видав два об'ємних мемуарів, приносячи пропозиції щодо уніфікації деяких галузях обслуговування загальних для всіх бібліотеках країни, і другий створюючи засади для міжнародного співробітництва бібліотек в цивілізованих країнах. Перший був представлений на Конгресі бібліотек, що був скликаний в Бухаресті у 1924 році, другий переданий комісії Ліги Націй по інтелектуальної співпраці у 1923 році. Аналіз цих монографії зробимо нижче.
       У віці 71 року 1 жовтня 1930, після семи років діяльності, ерудований директор, Костянтин Мандичевський, залишає посаду.
   У 1931, було  опубліковані  дві статті на румунській мові в чернівецькому журналі «Junimea literară» - «Літературна молодь». Перша стаття «Sistemul de control la Biblioteca Universități din Cernăuți» – (Система управління Чернівецькою університетською  бібліотекою) - 1931р. – XXс. 70-85, розглядає реформу, яка було впроваджена у бібліотеці Костянтином Мандичевськім, щодо книг, які надходять з сховищ. Окремий бланк заповнявся для кожної надрукованої книги, показуючи її проходження через категорію замовлених книг, підпорядкованих, позичених, всі дані до повернення до складу; бланк розміщуються в окрему справу, де потім можна їх досліджувати при необхідності і пізніше.
  Останнім дослідженням, яке вийшло з-під пера невтомного працівника, є щорічник «Întemeierea Bibliotecii Țări» – (Заснування бібліотеки Країни) – Junimea Literară – 1931  – с. 259-282.
Останні роки свого життя присвятив  для створення повного зібрання музичних творів та наукових праці свого старшого брата Євсевія.
У 1932 році інститут історії та мови Чернівецького університету вибрав Костянтина Мандичевський почесним своїм професором за наукову діяльність, заслуги перед культурою Буковини, за участь у продовж багатьох років у роботі крайового музею. 
Помер Костянтин Мандичевський 14 грудня 1933 році у місті Чернівці. 



Comentarii